Прогулянка з котиками в Босфорському університеті
Турецькою мовою звучить Boğaziçi Üniversitesi. Це перший американський університет поза США. Тут викладають англійською мовою та вчаться приблизно 12 тис. осіб. А розташований університет в мальовничому місці: на пагорбі, з якого видно Босфорську затоку і територія оточена зеленню. Спеціально до нього нещодавно провели лінію метро. Ось ми й прокаталися сюди.
Територія велетенська та охороняється. Але ми пройшли повз охорону як студенти 🙂 Ходили до найголовніших корпусів (найбільший периметр на карті; фото взято з сайту університету).
По дорозі відкриваються ось такі краєвиди.
Ось і корпуси. Студентів сюди підвозять спеціальні шатери, або ж можна пішки 6 хв. від студмістечка.
Тут є кілька їдалень та кафетеріїв. І багато котиків! Така домашня атмосфера.
Ми прийшли зранку, тож всі, мабуть, вичилися, бо на території майже нікого не було.
Як вони так сплять ))
Їдальні для студентів. Досить гарненька, але маленька. Тут всі такі.
Їжу саме в цій пропонують досить нормальну. Ми собі взяли рис з куркою та суп. Також тут є свіжі фрукти, тортики, кава, йогурти.
Ще одна, але вже кав’ярня.
Заспані трохи продавці вийшли 🙂
Тут класно сидіти за ноутбуком.
Коти тут ходять, де їм заманеться. Цей прийшов до нас, поки ми їли.
Ідеальна картина про студенство – в затінку сидіти на свіжому газоні з друзями і насолоджуватися молодістю. Собаки всюди зустірчаються в такому положенні, здається, що клімат їх не пасує на півдні Європи.
А далі… Ми вирішили пройтися пішки до іншої станції метро, а не до цієї, що поруч. Вийшли в бетонний район не для пішоходів, поки питалися турка, де метро, він запропонував підвести. Першим чином ми спиталися чи це безкоштовно, бо за кілька днів навчилися) Тож, сіли в машину і відчули манери водіння турків. Водій розвозить воду, тож досвід має ого-го. Тут всі поводяться так, наче поспішають до Швидкої привезти свою вагітну дружина, яка ось-ось народить. Світлофор дає зелене, але перші три машини щось помалу рушають – нічого, я їх обїду по зустрічній смузі. Потрібно пропустити пішохода? – ні, не чув такого. пішохід помалу переходить на своє законне світло, а я повертаю – хай йде швидше! Круговий рух і я маю когось пропускати – ні, хай пропустять мене, я ж сигналю! Ось така маленька екскурсія у світ турецьких водіїв. Далі буде в загальній розповіді. А турок привіз нас до тієї станції метро, яку ми хотіли обійти до наступної 🙂
Тож, знову прийшли до найвеселішої станції в Стамбулі, мабуть спеціально для студентів зробили.
А потім вийшли в інший район і тримали курс до узбережжя. Тут добре відчувається, що Стамбул розташований на горбистій місцевості.
Між будинками дуже тісно і всюди круті сходи та дороги.
Спустившися з житлових кварталів, можна потрапити на ще один базар.
Ось так оформляють рибні відділи)
А далі поїхали знову на кальян, після чого пішли ще в один цікавий район Стамбулу. Далі буде…
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
