Подорож пустелею Хабло: найдовший пляж Сотавенто та голодні білки
Канарський острів Фуертевентура вражаючий. Хоч і другий по величині після Тенеріфе, але тут проживає найменша кількість людей зі всіх островів, через те, що більшість території непридатна для життя – це піщані пустелі, гори. Тут найменша кількість опадів та постійно не вистачає води. Але з кожним роком канарці все більше створюють умов для туристів. Та поки, ми ще встигли побувати на диких просторах цього найстарішого острова. А ще погодувати дружелюбних та лінивих білок!
В першій частині про Південь Фуертевентури ми показали пляж Кофетe та південний маяк. А зараз розкажемо про пустелю Хабле, пляж Сотавенто та Ла Паред, де водяться білки. 
Пустеля Хабле є досить великою, всі дороги ґрунтові. Пересуватися бажано на джипі, але більшість їздить на простих легковиках, як і ми. Інколи дороги такі, що можлива лише швидкість 5 км/год. Навколо ні душі і взагалі нічого. З собою треба мати їжу, воду та повний бак пального.
Основні дороги прокладені досить далеко від краю і треба шукати ледь помітні стежки, щоб під’їхати поближче.
Є деякі точки, де групуються «серфери» і тільки в певних місцях плавають.
Спуск до цього пляжу є тільки в одному місці по вузьких сходинках.
Застигла лава.
Пляжем це місце важко назвати, напевно бувають періоди, коли океан підступає до самих скал, а пісок постійно вологий.
Після пляжу ми підійнялися на скелю і тут нарешті зустріли тих, кого не можна годувати! Білочок!!!
Вони дуже милі, майже не бояться людей, швидкі і нененажерки.
Один німець показав як їх годувати і навіть дав нам два горішки, щоб і ми погодували.
Тільки на цьому острові ми їх зустріли. Є певні точки, де водяться ці білочки і вони знають, що люди їх нагодують – а як інакше, такі милі створіння ))
Якщо міцно тримати горішок в руці, то білку можна підняти, вона буде зі всієї сили старатися забрати зубами горіх і навіть лапками впиратися в руку))
Бігають навколо, десь п’ять штук було біля нас.
Ми своїх горішків не мали, не встигли купити в супермаркеті. Але наш зварений рис дуже навіть сподобався одній. Ми переконалися, що рис їдять всі, навіть ворони.
Такі мімімі. Білка не відходила доки не з’їла весь рис.
А ця білочка посміхається ) На великому фото це видно
Якщо лягти і покласти їжу на себе, то білка не побоїться залізти на людину, головне щоб з’їсти можна було щось. Тільки на горі каміння таке гостре, що сидіти довго не вийде, а лягти тим паче)) Годувати білочок не можна, адже вони розлінюються і не їдять свою звичну їжу, не добувають її. А ще можуть погрубшати, бо не мають відчуття міри і їдять, їдять, їдять. Надіємося від нашого рису ваги не наберуть)
Дозу мімімі отримали і поїхали ще трохи далі по пустелі. До країв трохи лячно підходити, на вигляд це пісок, а він здатний обсипатися, хоча насправді це дуже тверді породи .
В основному весь край пустелі Хабла високий і наче обсипається від вітру та води з часом. Тому ми далі не хотіли їхати, бо дуже важко на низькопрофільній шині по 5 км/год. повзти, тим паче сонце ставало все нижче і нижче, а опинитися в темряві в таких умовах, де не видно дороги, зовсім не хотілося )
Маленька крапка – це наша припаркована машинка, там більш менш є дорога, а щоб до краю дістатися, то ногами.
Фуертевентура – дикий і вільний, поки майже непідкорений людьми.
На території цієї пустелі є лише один єдиний признак цивілізації – вітрова станція.
Ледве виїхали з пустелі. Ще довго їхали попри паркан вздовж автобану, поки не знайшли вихід. А цей маяк знаходиться в курорті Морро де Хабле, де дорога від міста до пляжу проходить через довгу пустелю.
Найпопулярніший, найдовший пляж зі всіх Канарських островів – пляж Сотавенто, який розтягнувся на 30 км.
Весь пляж всіяний любителями серфінгу, «кайтесерфінгу» та інших видів спорту пов’язаного з вітром. Вітер тут сильний і постійний. На Сотавенто навіть проводять спортивні чемпіонати влітку.
Поштові скриньки біля головної дороги, а де самі адресати навіть не видно в радіусі кількох кілометрів.
Пляж Сотавенто нереально великий і просторий. Щоб дійти від парковки до води потрібно подолати значну відстань. Тут немає нічого, окрім оглядових вишок для рятувальників. Вітер постійний, тут холодно. Сюди точно приїжджають лише любителі таких видів спорту. Просто лежати засмагати не вийде, навіть через те, що пісок майже всюди постійно вологий.
Рай для певної категорії людей і важкі умови для решти.
Масштаби вражають. Але пляж Кофете нас підкорив набагато сильніше!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
