Вся правда про відвідування Блакитної Мечеті в Стамбулі
Це одна з найвідвідуваніших пам’яток в Стумбулі, а ще є навпроти неї Айя-Софія, в яку вхід платний: 35-40 лір… Так як ми не є прихильниками таких пам’яток ( з довгими чергами тим більше), то звичайно вибрали безкоштовну Блакитну Мечеть, до якої пішли у понеділок зранку)
Це внутрішній дворик. Висота найвищого куполу 43 метра. А всередині площа має 53х51 м.
Тут є вхід всередину, але не для туристів. Тільки для турків чи місцевих, здається. Для інших потрібно вийти з дворика і пройти через інший вхід збоку.
Тут вже утворюється черга, щоб кожен взяв хустку та прикрив голову і голі ноги. Хустинки всі голубенькі, але краще приходити зі своєю, бо після кожного гостя її не перуть… але куди вже було діватися..
Після хустки, проходимо далі до таблички: Роззутися та покласти взуття в кульочок, який там дають. Всередині є полички, ми ними скористалися – ніхто не вкрав наше взуття )
Одразу в очі кидається Червоний килим )) І не тільки в очі… а й у ніс. Уявіть собі мільйони спітнілих ніг… А килим це все вбирає в себе. Ми шкарпеток не мали, були босоніж) Тож думки були не про розписи на стінах, а як би пошвидше помити ніжки і вдягнути взуття 🙂
Блакитного тут мало видніється, але все рівно гарно, бо масштабно. Тут є 260 вікон та велитенські люстри.
В понеділок зранку молодята відвідали мечеть задля фотографії)
Колона діаметром чоловік двадцять, мабуть.
Ця простора ділянка для молитв, а туристів збоку лише пускають.
Блакитна мечеть має ще назву: мечеть султана Ахмета, адже саме він наказав її збудувати. І зараз це візитна картка Стамбулу та шедевр ісламської культури і архітектури.
Подібна ситуація до Лувру з Мона Лізою )
Виходити всім потрібно в іншу сторону, тож потрібно не забути взяти взуття с полички. Перед виходом охоронець вигукує туристам, що взуватися потрібно на вулиці за лінією. А інший вигукує: donation! Щоб люди давали пожертву на мечеть.
На сходинках різним мовам написано: Не сідати, Не чекати тут. Але люди все рівно там взуваються. І лише деякі спускаються нижче під сходи, щоб помити ноги…
Виходячи з воріт Блакитної Мечеті… Одразу видніється Айя-Софія і натовп, який туди прямує. Взагалі, на площі між цими двома мечетями є найбільше людей.
Ще трохи фасаду Блакитної мечеті.
Ми трохи перекусили кукурудзою та втекли звідти. Дуже людно, шумно, спекотно і ще фільм знімали в той час, літав гелікоптер, додоючи ще більше галасу.
Айя-Софія. Зараз тут виключно музей і береться плата за вхід, як вже писали 35 чи 40 лір з особи. Потрібно вистояти чергу за квитком. Є ще варіант входу по музейній карті (купується заздалегідь), кажуть, тоді без черги можна пройти (але ж може назбиратися черга з тих, хто має музейну карту)
Блакитна мечеть. Діюча, тут проводять молитви, тому є перерви для відвідин протягом дня. Вхід безкоштовний, хустини видають також безкоштовно. Ми майже не стояли в черзі, дуже швидко йде рух, оскільки потірбно взяти лише хустину та зняти взуття.
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
