Як ми піднімалися до Зевса на Олімп
Найвища точка Греції, де засідали головні боги в грецькій міфології і найголовнішим був Зевс. Якось вчили колись грецьку міфологію, знали що була гора Олімп, але не усвідомлювали що вона існує насправді. Ми тримали свій шлях з Метеор в Салоніки, а подорозі вирішили проїхатися біля гори і подивитися що вона собою являє. Але в неті заздалегідь не подивилися інформацію що там і як.
Побачили біля одного села вказівник на гору Олімп та й поїхали по ньому. Гора Олімп знаходиться в Національному заповіднику і їхати в ньому одне задоволення. Всюди оточує природа, є засаджені поля, а інфраструктури нема.
Лише ця крута дорога і краєвиди неймовірні по дорозі. Піднімалися по ній приблизно 12 км, а до того ще по заповіднику їхали 15-120 км.
Гора Олімп насправді дуже широка, це масив, який має аж чотири вершини. Найвищою є гора Мітікас – 2917 м. Це водночас навища точка Греції.
По дорозі можна побачити грецьких “мілок”.
Доїхали ми до кінця дороги, десь на висоту 2000 м і зустріли нас військові з автоматами… Виявляється ми приїхали до військової частини. Внизу на фото видніється їхня зона. Але нам сказали що ми можемо піднятися на вершину, записалися до їхнього журналу – ми одні на всю сторінку )) Сказали що йти до гори десь годинку часу і що мусимо повернутися точно до 20:00 год, а ми приїхали туди о 16:00.
Ми спиталися чому нема туристів, то сказали, що зараз не сезон, сюди взимку кататися на лижах приїжджають.
Тут несуть варту військові.
А ось і самі підйомники, які на жаль, влітку не працюють, тож нам пішечки прийшлося йти під кутом десь 45 градусів. Ми вже довго йшли і вже година пройшла, а до вершини було далеко, сонце помалу сідало… Можливо військові хлопці за годину й долають той проміжок під таким крутим кутом, але нам треба було годин три точно, лише в одну сторону.
Тож ми дойшли до першого снігу, відпочили трохи і вирішили йти назад, бо точно не втигли б повернутися до 20:00 год. Але нам вистачило й цього)
Вже потім подивилися, що туристичні маршрути ведуть з Салоніки (100 км звідти), а ми їхали зі сторони Афін. Потрібно заїхати в місто Літохоро, а там вже й починається сходження, є туристи, інфраструктура і місце для ночівлі. Ми просто заїхали з іншого боку, але нам сподобалося підніматися на авто по тій крутій дорозі і з відкритого простору відкривається весь Національний парк.
Ми проїхали Грецію від найзахіднішої точки з кордоном Албанії до найсхіднішої з кордоном Туриччини, а також в центральній Греції. І всюди ми бачили засаджені поля, всім чим тільки можна в цьому регіоні. На заході було багато виноградників, в центрі безліч оливкових садів. На всій землі щось вирощується, хтось пасеться або стоять цілі сонячні станції. Сонячної енергії тут “добувають” у великій кількості. 
На дорозі часто траплялися гадюки та черепашки)
Кожного разу кози нас дивують ще більше.
Коні, корови та кози тут доглянуті – що дуже радує. Тільки собак в цій країні не люблять, якщо так можна сказати, але про це в іншій статті.
Зачаровані від цієї природи, сільське господарство тут розвинене…
Природа Національного парку Олімп.
Цим перевалом спускалися з Національного парку на виїзд в сторону Салоніки.
Вперше поббачили черепашку 🙂 Хотіли сфотографувати, але вона довго притворялася, наче її нема вдома…
Греція дивовижна країна і побачити її можна лише якщо їхати звичайними автодорогами, а не автобанами. Що ми успішно й робили по дорозі Афини – Салоніки.
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
