Що варто знати про Албанію – країну Орлів

Що варто знати про Албанію – країну Орлів

Ми вже писали в попередній статті історію Албанії і про її столицю Тірану. Зараз розпишемо про її культуру, особливості, туризм та інші речі.Віза в Албанію: українцям віза в Албанію не потрібно. Нам дозволено перебувати в країні до 90 днів. На кордонах ніяких проблем і трати часу не має.
Валюта Албанії: національною валютою є лек. 1 євро – 138 (140) лек. 1 дол – 128 (130) лек. В більшості тут в обігу все таки приймають євро. Тож, якщо приїхати в Албанію лише з євро, то можна розраховуватися ними, але краще мати при собі леки також. Ми розраховувалися за апартаменти та пальне у євро.Мова в Албанії: офіційною мовою є албанська. Ця мова не подібна до слов’янської аніскілечки. Ми не могли навіть запам’ятати слова: Привіт (Tungjatjeta) та Дякую (Falemindrit). Другою мовою тут є італійська. Також більша ймовірність знайти спільну мову з албанцями якщо ви володієте німецькою або грецькою. Англійською тут володіє малюсінький відсоток населення. Але вирішити прості питання тут не проблема, люди доброзичливі і будуть дзвонити навіть знайомому, який говорить англійською, щоб допомогти.Релігія в Албанії: Албанці переважно мусульмани, більша половина населення. Далі йдуть православні та католики. Але мусульмани тут толерантні до інших релігій. Всі живуть мирно. Десь читали, що найперше народ є Албанцями, а вже потім люди діляться по релігійних поглядах…
Культура Албанії: Так як в країні переважають мусульмани, то в маленьких містах жінок майже не зустрінеш, усюди чоловіки, навіть в неділю ввечері у кав’ярнях п’є каву лише чоловіча половина. В Тірані не помітно такого, оскільки там багато молоді. Всі вдягаються по як у нас, є багато дівчат та жінок в коротких спідницях, з оголеними плечима… За два дні ми побачили лише двох жінок в закритому одязі притаманному мусульманкам. На щастя, тут можна знайти громадські заклади де не дозволяють палити! (в Чорногорії ми задихалися від диму) А ще албанці люблять біля крамничок чи своїх закладів вішати клітку з пташками, які цвірінькають цілий день.
Албанія – країна мерседесів: крадених, старих, а тепер і нових моделей! Звичайно, сьогодні тут зустрічається багато автівок цієї марки, але тут є безліч інших, від дешевших до розкішних.Їжа в Албанії: детальнішу статтю, що ми куштували в Тірані дивіться тут. А загалом тут досить дешеві овочі та фрукти, морські продукти.
Інтернет. Тут є 3g, майже у всіх громадських закладах є wifi, буває без паролю.Жебраки, цигани в Албанії: В столиці Тірані ми бачили кількох жебраків, є багато продавців насіння, сигарет, одягу і т.д. Ми їздили по дорогах і селах, які розташовані далеко від головних міст. Не приставав до нас ніхто, на українські (нетутешні) номери особливої уваги не було. Багато людей риється в смітті та забирає його до себе на тук-туки. Є деякі люди з зовнішністю, яка примушує остерігатися. Але ми ходили з камерами та сиділи з mac в кафешці в селі серед купи чоловіків – і нічого. А ще на деяких ділянках можна споглядати дивні поселення людей, зроблені зі сміття та й замаються мешканці сортуванням сміття. На території ведуть звичайне життя, є худоба та сушиться білизна. Так звані  – циганські села.
Дороги в Албанії: колись ця країна була бездоріжня. Зараз про це язик не повернеться сказати. За всю подорож ми проїхали Албанією 760 км. Їздили по автобану, який тут активно будується, по автодорогах в малих та великих містах, а ще з’їжджали на незначні, щоб скоротити дорогу.
Наприклад, замість автобану Тірана – Дюрес ми поїхали через села, оскільки їздили дивитися на найбільший ТРЦ Албанії і Балкан TEG (Tirana east gate), а потім вертатися знову через Тірану не хотіли. Ті дороги виявилися хорошими. Ще один приклад, за містом Fier є пам’ятка – розвалини античного міста Аполлонія. Після відвідин Аполлонія їхати далі до Vlore можна було двома способами: повернутися в Fier або скоротити через села. Ми обрали другий варіант, заїхали в таку глухоту, де тільки поля та кілька хаток. Дорога веде через довге поле і вона ґрунтова. Ось якраз в цьому місті дорога не для автівки, а для трактора, який там і їздив. Тож ми проїхали приблизно 14 км по поганій дорозі.


В Албанії в правилах дорожнього руху передбачено перед кожним перехрестям зменшити швидкість до 40 км, завжди стоять знаки або спеціальна об’ємна розмітка. А ще на головних дорогах в додатку до розмітки ставлять відбивачі, позначаючи край дороги.

В населеному пункті максимально дозволена швидкість – 40 км/год., а поза населеним пунктом 80 км/год. На автобанах – 110 км/год.
Дороги та парковки в Албанії безкоштовні. На кожному кроці автомийки (lavazh, lavazho). На разі, в 2015 році в Албанії ще добудовують дороги, тому деякі проміжки можуть бути ґрунтові або ж свою смугу потрібно ділити з зустрічними автівками. І авто може бути забруднене від пилу.
Навігатор та поліція в Албанії: ми купили в appstore програму-навігатор Sygic і користуємося з задоволенням. Але дороги в Албанії ще не прокладені в жодному навігаторі, тільки google maps, google earth. Але ми знайшли ще одну програму Tripso Albania. Ця програма працює офлайн, показує карту всієї Албанії, всі закавулки – ми перевірили! і знаходить місце положення, а також веде по карті. Якщо вибрати певне місто, наприклад, Саранде. Обрати якусь пам’ятку, яку хочеться відвідати, то можна прокласти шлях до неї. Tripso Albania показує готелі, ресторани та визначні місця, курс валют, навіть є словник з фразами англійська – албанська. Поліція контролює дороги і зупиняє албанців за перевищення в основному, бо вони ганяють і не звертають уваги на знаки. Тож на своєму шляху зустріти патрульну автівку можна кілька разів.
Mcdonalds, Coca cola ті інші харчові бренди в Албанії. Тут не має відомих ресторанів та кафе, в тому числі нема Макдака. Однак, рекламується Coca cola – можливо вона недавно сюди зайшла… Тут дешева Barila: соуси коштують 2 – 3 дол, паста від 0,7 дол., кава Lavazza за 250 г – від 2 дол. Milka – цей бренд усюди. В Чорногорії та Хорватії також на всіх полицях і чого вона тільки не порпонуємо аби всім вгодити, навіть пакетики з кавою зі смаком Мілки, Мілка з печивом Orio, просто шоколадки з різними смаками, Мілка такої і сякої форми… ну як не купити?) ціна за звичайну шоколадку тут 110-130 лек – 0,85-1 дол

Ціни в Албанії. Албанія вважається дешевою країною. Що ж, ціни на пальне 1,24 євро, а в Чорногорії 1,2 євро. Продукти дійсно деякі дешевші, порівнюючи з Хорватією та Чорногорією. Оренда житла – під питанням, з кожним сезоном Албанія стає популярнішою, але якщо в Чорногорії та Хорватії все від 40 євро в сезон,то в Албанії можна знайти дешевше.
Продукти в Албанії. Албанія вирощує багато всього смачного, в квітні місяці ми тут купували їхні помідорки, огірки, полуницю, оливки, свіжі сири, на кшталт фети і бринзи. В Саранді можна купити свіжі почищені мідії в 1,5 л пляшці за 400 лек – 3 дол. Риба від 4 дол. Всі овочі приблизно 100-200 лек за 1 кг, тобто 0,75 – 1,5 дол. Албанські білі сири по 5,7 дол. Оливки домашні великі теж по 5,7 дол/кг


Стоматологія в Албанії. Нам потрібно було поставити пломбу. Власник апартаментів порадив свого стоматолога і за записом ми прийшли у гарно облаштовану клініку, ззовні простий вхід, всередині гарні прості кабінети, передпокій, кімната для відпочинку з кавовим апаратом, є прибиральниця, кілька стоматологічних крісел. В коридорах чули розмови італійською, англійською мовами. Ціна великої пломби – 30 євро, можна і за 10 євро зробити в інших місцях. Рахунок був виписаний у леках, але ми розрахувалися в євро. Кажуть, що в Албанію приїздять люди з інших країн лікувати зубки, бо тут дешево, а якість та сама.

Бункери, доти в Албанії. Доти в Албанії були побудовані по всій території. З кожним роком їх залишається все менше. Їдучи від Шкодера до Тірани ми їх не бачили, в самій столиці один лиш надибали, але їх там є більше. Ті що будувалися при дорозі активно зносяться. Найбільше ми їх бачили у важкодоступних місцях або селах. Велика кількість сконцентрована біля пляжу Gjipes, ми нарахували більше 12 шт.! і всі з виглядом на море, мабуть щоб стріляти у кораблі…

Шопінг в Албанії: Для шопінгу потрібно їхати до столиці Тірани, а точніше на її околиці. Тут є кілька трц: Casa Italia, TEG, QTI, City Park. Розповімо про TEG – Tirana east gate. ТРЦ знаходиться за 8 км від столиці. Якраз в ньому нещодавно відкрилися популярні бренди: Zara, Stradivarius, Bershka i Pull&Bear. Ціни на одяг в цих магазинах такі: кольорові жіночі джинси 10-20 євро, взуття на плоскій підошві від 10 євро, спідниці від 10-15 євро. Zara men – сорочки, джинси та взуття від 25 євро. Є багато італійського та турецького асортименту. Ми багато не досліджували, бо швидко купили те, за чим приїхали.


Продуктові магазини в Албанії. Албанія має особливих продавців, які пам’ятають ціну на кожний продукт і тому не зазначають її на товарах 🙂 Майже у всіх маленьких крамницях овочі та фрукти виносять назовні в коробках. Все без цін. Це звичайно підозріло, одразу думаєш, що іноземця обдурять і порахують більшу суму. Але ж албанці ще не звикли до туристів, в них такі дивні звичаї. Та на всяк випадок ми вишукували крамниці з цінами, і на диво, не всі власники приховують їх, а пишуть вартість хоча б на самому товарі або, як ми звикли, на ціннику! Також шукали більш менш супермаркети, хоча за площею їх так назвати складно. Ось наприклад, хотіли купити полуницю в Дюресі, перед тим в Тірані ми купували за 140 лек, за 170 лек. А в цьому місті на кожному кроці ціна була або 200 лек, або 250 чи 300 лек. В Саранді ми ходили до рибаків за мідіями, перед тим нам власниця апартаментів, розповіла що ціна має бути 400 лек – 2,85 євро за 1,5 л пляшку почищених мідій. Продавець нам сказав ціну 5 євро, потім показав купюру 500 лек (якщо перевести в євро, то виходить 3,6 євро). Ми пішли на іншу вулицю і вторгували за 400 лек – 2,85 євро.

А ще одного разу в якомусь селі зайшли в продуктовий магазин, ціни там були не на всіх товарах, взяли собі кілька продуктів. Продавець, який дивився телевізор, мав при собі зошит. В тому зошиті додав всі ціни (як нас колись в школі вчили), підбив суму, показав нам. А потім в маленькому касовому апараті ввів тут суму і дав чек, на якому не вказано що ти купив, лише загальна цифра.
Пальне в Албанії: мінімальна ціна 170 лек -1,24 євро. Але в різних регіонах різняться ціни. Ближче до Греції ми бачили по 179 лек, 176 лек. Заправок тут на кожному кроці. Деякі виглядають як ті, до яких ми звикли в Україні (з маркетом, кафе). А деякі з одним апаратом при дорозі. Можна знайти заправки де приймають опату карткою та у євро. З курсом тут проблем нема, від 138 до 140 лек за 1 євро.
Готівка чи карточка, чим краще розраховуватися в Албанії. В країні є банки і банкомати, а також приймають платіжні картки у великих магазинах і супермаркетах. Але в більшості міст ще є багато крамниць, в яких лише готівкою беруть, так само й у ресторанах. В Саранді в супермаркеті – «найбільшому» в центрі ми розраховувалися карткою… Добре поміняти трохи євро у місцеву валюту леки в обмінниках для дрібних витрат, а для більших –  можна давати євро.

Пляжі Албанії. Рейтинг кращих пляжів ми давали в цій статті. Визначні місця Албанії, які ми відвідали і зробили статті, це Берат, Гірокастра,Апполонія та Блакитне Око.

З любов’ю, RH.

Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!

P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими?  Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!

Comments

comments