Курс на захід Гран Канарії: фруктовий сад та спокійна бухта
Пригоди до найзахіднішої точки Гран Канарії в нас розпочалися як завжди о 5 ранку з приготування їжі на день та збирання. Виїхали з Маспаломасу, проїхалися через Моган. До речі, часто зустрічали машини на своєму шляху, а в Могані люди вже розпочинали робити свої справи. На Канарських островах вставати о 5 ранку, як для більшості в інших країнах о 7 ранку. Зате в обід відпочивають довгенько.
Прокидатися так рано – це найчудесніше, що може зробити для себе людина. Прокинутися ще затемна, відчути темряву ночі і саме перехід від темного до світлого неба. Почати новий день зарядженим енергією ласкавого сонця. Отримати в подарунок кілька одних з найперекрасніших годин доби. Цього так бракує, коли живеш повсякденним життям у місті з рутиною, сірістю, бетонними стінами. Ні, нам якраз подобається жити в центрі сучасного розвинутого міста зі всіма випливаючими можливостями і зручностями, але трошки. Відчуття ранкової магії, величі природи і явищ, що аж дух затамовуєш – все ще для нас незвичні відчуття, а хочеться відчути все сповна, насолодитися. Вже досить довго ми жили в бетонних стінах, а подорожі відкривають тобі шлях з клітки.
Їздимо ще в темряві і шукаємо місце для ідеальної картинки. А потім насолоджуємося змінами кольорів, що нас оточують звідусіль.
За якийсь малий поміжок часу ти й непригадуєш, що було темно навколо. Бачити все вживу на власні очі, переживати це – мабуть так цінно жити.
Наша компанія по оренді авто дарує всім клієнтам карту острова. Тож ми позначаємо всі місця, які відвідали і дороги. 6 островів – 6 карт.
Поки ми десь годинку знімали відео і фотографувалися, повз нас проїхали чимало машин. А це все серпантини, довгі серпантини кожного дня для місцевих.
На піку серпантинової дороги добре видно долину, до якої потрібно спуститися, щоб приїхати в найзахіднішу точку острова.
Вже бличже видніються бананові плантації. На цьому тут і живуть, адже туристів майже не має, в цій частині острова нема курорту, всюди гори, а також нема рівного автобану, одні серпантини.
Тут таке ехо, що зупинившись на початку міста, можна почути основну цінність всіх людей – дітей, котрі галасують на перерві в школі. А ще подекуди шум машин і мотоциклів. Місто La adea de San Nicolas.
Одразу за містом знаходиться головний західний маяк і порт Punta de San Nicolas. Це затишна невеличка бухта в оточенні гір.
Кілька місцевих ліниво балакають, інші трішки плавають під час обіду. І всього лиш кілька машин з гостями, в тому числі і ми.
У всіх дорога одна, спочатку музей, який біля парковки розташований. Далі піднятися на стіну і прогулятися до маяка, від якого спуститися і піти назад до парковки 🙂
Хвилі як завжди великі, бризки яких розлітаються на глядачів.
В цій бухті тихо, спокійно, поодинокі рибаки ловлять рибу, все. Кораблів в порту не було, мабуть рідко тут бувають.
На обід ми зупинилися в чудовому та цікавому місці. Вибирати в принципі не було з чого, але нам пощастило.
Традиційна канарська їжа: якщо зупа, то може бути цибулева або як ця – зелена з бобів. Смажене на грилі філе риби і найголовніше – це канарська картопля з соусом мохо. Насправді це все дуже просто і нам принесли все пересолене на наш погляд. Смачний сік з папаї або манго. За такий обід 20 євро.
Але родзинкою тут є інше. Сад з кактусів і ще один фруктовий екзотичний. Після обіду ми пішли прогулятися. Перед тим ми проїжджали повз великий парк кактусів. Але нам це видалося не цікавим. Проте, сидячи на терасі біля всіх цих кактусів, захотілося на них поближче подивитися.
Розміри деяких вражають.
Цікаво було прогулятися між цими колючими рослинами, але потім ми зазирнули в інше місце.
Такий привітний чоловік з радістю в очах показував нам свої, екзотичні для нас, коштовності. Чого тут тільки нема. Прекрасний САД: банани, помаранчі, папая, оливкове дерево, і навіть кава!
Все настільке цікаве!
Великий кущ К-А-В-И. Цей сад – мрія. В цього канарця мабуть були б такі емоції щодо наших звичних садів: груші, яблочки, вишеньки, черешні, полуниця, малина, смородина. В нас назбирується теж смачний список. Але ж тут екзотика! І кава!
А ще нам подарували два великі помаранчі, просто так! Вони ж були найсоковитіші і найсмачніші, що ми коли небудь куштували!
Ось так росте папая. На цьому деревці три маленькі, а ми потім бачили дорослі високі дерева в три-чотири рази більшою кількістю цих фруктів. Фрукт нагадує смак дині з грейпфрутом.
А далі ми поїхали в гори по дуже крутих і тоненьких смугах, а не дорогах) Але про це в наступній статті!
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
