Мальовничі міста на півночі Гран Канарії
Спочатку наш шлях вів навіть не до міста, а до вулиці El Roque, яка належить до міста San Filipe на півночі Гран Канарії. Чому нас привабила ця вуличка? А тому що, вона розташована на скалі, яка з двох сторін оточена бурхливим океаном. Здалеку ці кольорові будиночки виглядають дуже мальовничо; житло на краю землі.
Проте, постійна вологість від води, вітер та сіль, зробили фасади потворними і жахаючими, щойно підійдеш поближче.
Ми як завжди, підійшли не з того боку, бо точно не знаючи, де знаходитьсь El Roque, проїхали поворот і зупинилися далі, звідки пішки йшли невідомими стежками. Побачивши вузеньку стежку з цементу вздовж скали, пішли по ній, думаючи, що знайдемо вхід до внутрішніх двориків цієї фортеці.
Внизу під ногами б’ються хвилі, стежка вузенька без перил. Але по недопалках і пляшках видно, що тут бувають люди.
Ми й справді знайшли вузенький провулочок, який привів нас всередину до коридорів між квартирами
В середині нічого красивого, окрім обдертих стін і мініатюрних вуличок. На деяких дверцятах ми знову бачили булочки принесені булочником ще до світанку)
З іншого боку біля будинку велика порожня ділянка, з кількома машинами. А зовні будинків можна розгледіти каналізаційні труби, які скорше всьго ведуть в океан(
Ми вирішили обійти будинок ще з іншого боку і вийшли в чудове місце, на край фортеці.
Звідти відкриваються краєвиди на сусідні будинки і океан.
Але це ще не все найкраще. Тут, на самому «носі» цього кораблика є досить милий ресторан з крутезною терасою. Такої тераси не має жоден ресторан на острові, та й взагалі.
Тут надзвичайно гарно і романтично. Так добре з самого ранку, під час світанку приймати перші промені сонця!
А з тераси є вихід на скали унизу, там ще рибаки полюбляють рибку ловити.
Окрім тераси, є ще маленьке приміщення на кілька столиків і, мабуть, кухню.
Чи не прекрасне місце для сніданку? Ах, шкода, що ми тут були не в робочий час.
Відбиття О-К-Е-А-Н-У у вікні говорить за настрій цього місця.
Поза фортецею панує звичайне життя міста, а дитячі майданчики круті!
Наступне місто Santa Maria De Guia або просто Guia. Невеличке, колоритне в колоніальному стилі, що для нас особисто ще не звично. Красиві вузькі вулички, переважно з одностороннім рухом, де тротуари настільки манюсінькі, що інколи лячно йти, коли повз їде габаритне авто.
Скорше всього мешканці рідко ходять по цих тротуарах, а їздять на авто.
В центрі є кілька комерційних закладів, кілька крамниць (аксесуари для хендмейду, взуття, фрутерія і фармація), а ще ми зайшли на каву. Це з тих разів, коли ми ще експерементували з капучіно. Нам так імпонує традиція з відкритими ставнями і вікнами, дверими у пубілчних закладах. Сидиш біля відчиненого навстіж віконця, а поруч по тротуару мешканці гуляють, йдуть по справах, а за столиком надворі балакають персони схожі на безхатченків, п’ючи кокалу в горнятку і обговорюючи якісь питання)
Кавові апарати тут є в кожному барі, але з кавою щось не те ) Ми ще тоді не знали, що Баракітос – канарська кава зі згущеним молоком і цитрусом набагато смачніша)
Покавували і поїхали в наступне місто, зовсім поруч – Galdar, побудоване у підніжжі гори, а подекуди навіть до середини гори збудовані будинки.
Одразу можна виїхати вузенькими вуличками до самої верхівки гори і поспостерігати за тутешньою архітектурою. У більшості будинків дах має інше призначення, окрім захисту від сонця і дощу. Зазвичай наверху сушать випрану білизну, облаштовують терасу або тримають пса, навіть таке бачили.
Всі спальні райони знаходяться вище, а на низу панує бурхливе життя з світлофорами, крамницями, парковками і центром. Тільки на час сієсти, яка триває три години (13:00-16:00) більшість крамниць зачиняються.
Сподобалися будинки, фасади котрих обкладені плиткою. Тут можна знайти різні декорації.
В кожному містечку тут прийнято облаштовувати досить великий периметр для парку, така собі площа з парканчиком, акуратно висадженими деравами для затінку та клумбами, а буває і фонтан. Посеред спеки і кам’яних вулиць – це затишний оазис для довгої сієсти.
Зимова пора на Канарських островах. Всюди червоні різдвяники: в клумбах, вазонах, різних інсталяціях, просто кущами ростуть в садах. Тут ними всіяні всі вулички, вітрини, дорожні клумби і супермаркети, які їх продають.
Різдвяна атмосфера тут панує з початку грудня точно, можливо і раніше розвішують гірлянди, прикрашають вуличні ліхтарі. Триває все це до 6 січня, а потім помалу все забирають до наступного року. Кожне місто має свої прикраси на ліхтарі, цим створюється різноманітність і святковість. Чого тут тільки не побачиш, навіть у вигляді фейєрверку, наче справжнього. Тут ідеально в нашому випадку, бо ми не любимо дощів, мокроти під ногами, сірості і холоду. Такий сніг як буває на Різдво у фільмах, рідко де знайдеш, та й все рівно вистачило б мабуть на тиждень, а далі знову хочеться тепла і сонечка.
Гуляючи містами Гран Канарії зустрічаються здебільшого люди старшого віку. Ніхто нікуди не поспішає, сидять на терасах, балакають.
Креативність дверних ручок тут вбачається одразу, але найкрутіші ось ці що внизу. А фасад з такої плитки розкішний.
Ще одне місто Agaete, що знаходиться останнім на шляху автобану, за ним вже йдуть складні серпантини до маленьких західних міст і гір. Тут ми себе відчули в Греції. Якщо всі інші містучка поряд різнокольорові, то Agaete як біла примара серед зелених гір.
Блукали в пошуках вільного місця для авто і запаркувалися десь на верху міста, проте вийшли на терасу з чудовою панорамою.
Навколо цікаві будинки з дверима на вищих поверхах, замість вікон і балконів. Їх, мабуть, ніхто ніколи і не відчиняє, ховаються від спеки сонячних променів.
Щоб дойти до центру міста від припаркованого якнайдалі авто, потрібно йти вузькими тротуарчиками і оглядатися чи не їде щось габаритне, щоб тебе не зачепило. Товстунчикам тут не вийде гуляти.
Ця модель Тойота популярна на островах. Досить помітна машина, та й є безліч яскравих кольорів.
30 градусів тепла, пекуче сонце серед білих будинків і ЯЛИНКА. Цікаво чи канарці коли – небудь бачили сніг в своєму місті?
Вулиці споректовані на горбочках чи під кутами, що в день є багато тіні, або ж старезні дерева створюють затишок для втомлених від спеки.
Двері унизу, двері зверху.
Погулявши цим містом, поїхали в протилежному напрямку на півнійчний схід Гран Канарії. Arucas – тут ми себе відчули у маленькій Франції.
Посеред звичайного канарського містечка збудували готичний собор.
Повз собор з усіх чотирьох сторін їздять автівки і одразу ж розставлені тераси кафетерій. Як же добре, коли тільки стільці і столики на бруківці – мінімалістично, атмосферно, просторо.
На площі біля собору купа котиків лежать в затінку дерев.
Найкрасивіше місце в Arucas – це кав’ярня, яка має столики біля відчинених навстіж дверей з виглядом на собор і площу біля нього. Яке ж розміщення столика може бути кращим?
День в нас видався міжнародним: Франція, Греція, Колоніальна Іспанія, а ще потім Єгипет. Ось в таких країнах ми відчули себе, відвідуючи Гран Канарію.
На захід сонця ми помандрували на краєчок столиці Лас Палмас. Оминувши спальні райони, доїхали до крайнього пляжу, де відвідувачі полюбляють займатися біговим спортом або прогулянками подалі від міського темпу.
Північна та північно-західна частина Гран Канарії дуже цікава та різноманітна. Ми оминули кілька місць таких як маяк і пляж Punta de Sardina та містечка Firgas, Moya, Teror і ще кілька. Якщо буде можливість заїдьте і туди, особливо до маяка Sardina.
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
