Подорож до красивого мису Тено та піратського селища Маска
Окрім вулкану Тейде, найпопулярнішими місцями є маяк Тено на заході острова та село в далеких горах по дорозі до маяка через серпантини. Насправді на півночі острова є ще краще місце, але про це буде інша стаття. Сюди ми поїхали вже вдруге. Першого разу приїздили сюди з фотографом на свою весільну фотосесію три роки тому. Закохалися в червоний маяк і краєвиди при пошуку місця ще вдома, а потім реалізували задумане. Тоді ми були сильно захоплені тими місцями, тому захотіли повернутися цього разу, бо знали, що вийдуть круті кадри) Так і сталося, ці місця справді не підвели! Недаремно такі популярні.
По новозбудованому автобану, тобто деякої частини з тунелем, ми досить швидко приїхали до серпантинів і спустилися в знамените селище піратів.
Насправді основна точка зупинки для більшості трохи далі, а саме селище Маска досить велике. А ми, як і минулого разу, зупинилися на першій найвіддаленішій вуличці, де є лише один ресторан з терасою, і хотіли зайти туди, але з самого ранку було зачинено.
Обійшли, подивилися на ті місця, де фотографувалися і поїхали трішки далі, де є велика парковка і спуск до основної Маски. Чомусь минулого разу ми зовсім не зауважили цього і думали, що Маска – це тільки кілька будиночків і один ресторан. Але й добре, бо там менш цікаво. Переважно ресторани, музей і продавці фруктів.
Набагато гарніший ресторан з крутою терасою і виглядом є вище за Маскою, в сторону Тено.
Ми ще зупинилися на пляжі перед підняттям до тунелю, що веде до Тено. Велетенські кількаметрові хвилі, що притаманно заходу і півночі острова.
В застигшій лаві утворюються басейни, в яких можна скупнутися, бо за ними небезпечно.
Тут ще є ресторан над прірвою, і виглядає так, наче зараз хвилі знесуть заклад, але ніби стоїть тут давно
А ми з собою мали смачну рибку з рисом. Завжди готуємо в дорогу і позичаємо каструльки з апартаментів.
Дорога до маяка дуже страшна, проходить тонкою смужкою вздовж гори, а інколи через саму гору завдяки тунелям. Над дорогою постійно нависають високі скали і можуть падати каменюки.
Внизу дороги висока гостра прірва.
Три роки тому перед початком дороги висів знак, що проїзд небезпечний і їхати там не варто. Цього ж разу знаку такого не було, тому що скали облагородили захисною сіткою, та ще двома рядами сітковго даху.
На іншому боці після тунелів видно безлюдяну землю з вітряками. Гострі краї берегів і хвилі, які без перестанку б’ються.
Біля маяка є невеличкий пляж з захисним молом від хвиль.
Цікавим місцем, окрім маяка, яке на довго гіпнотизує – є берег з правого боку, де хвилі підіймаються до вражаючих висот – дуже сильні.
Пісчаних пляжів тут нема, одна гостра застигла лава. Тут теж відбулися зміни за три роки. Одне гарне місце з блискучими гладкими каменями, де ми фотографувалися колись, майже зникло під водою, до нього ми навіть не підходили.
Як і вперше це місце захоплює і вражає. Надто високо і страшно дивитися на прірву під ногами
Вхід на територію маяка закритий за високим парканом і для всіх єдиною точкою є пагорб, на який можна вилізти, але він досить маленький. А ми залізли перші і встигли пофотографуватися. Хоча тут також приїхала весільна пара з фтотографом і ми думали, що це місце буде зайняте, але фотограф прийшов сюди на хвильку, зробив кадр і пішов 🙂 Більше часу фотографував їх в іншому, менші цікавому місці – ну це таке.
Правда, з нами був ще один юнак, який сидів збоку на камінчику, дивний – грався в ігри в телефоні, нудно йому було чекати на когось чи то на сам захід сонця.
А потім прийшли вони) Натовпи, нізвідки взялися і добре, що ми не чекали більшого заходу сонця, а почали завчасніше. Хоча й з людьми потім вийшли вдалі силуети.
З лівого пагорбу зазвичай всі й фотографують, бо туди безпечно залізти, а є ще правий – але туди краще не лізти, насправді дуже небезпечно. Ми залізли, бо на лівому вже не було місця. На правому можна легко зкотитися в прірву, бо дуже тоненька стежка, де можна втратити рівновагу, особливо коли ще інші підпирають ззаду чи спереду або камінчик обвалиться. Ми звідти швидко злізли назад, але інші люди продовжували дивним чином там проштовхуватися.
Гострі великі і високі каменюки з лави та бурхлива вода внизу.
Дивно, що досі не відкрили територію з маяком для всіх, або хоча б облагородили ті два пагорби, що всі на них деруться.
Це місце вражаюче, водночас красиве і лякаюче. А там далі видно інший острів Ла Гомера, до якого ми за кілька днів попливли корабликом.
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
