Парк Тіманфайя на Лансароте або пригода в чарівному автобусі

Парк Тіманфайя на Лансароте або пригода в чарівному автобусі

Лансароте надзвичайно красивий острів. І хоча тут немає густих лісів та річок як на іншому Канарському острові Ла Гомера, при першому погляді на гори, починаєш ними захоплюватися.

А вся справа у відтінках та текстурах. Острів багряних гір. Навколо тільки й видніються руді, каштанові, кавові, світло-коричневі, червонуваті, цегляні кольори. А лагідні форми переливаються хвилями на горизонті. Особливо гарно це все споглядати при рожево-фіалкових відтінках неба, тобто при заході чи сході сонця.

Одразу по приїзду, в перший ранок, ми вирішили відвідати найцікавіше місце всього острова – скупчення кратерів вулканів і нереальні краєвиди, немов на Місяці.

Якщо представити кратери вулканів, що по суті – це як (м’яким словом) недоліки на шкірі самої Землі, винирнули з глибини і напсували все на кілька кілометрів навколо. Але чомусь ці кратери виглядають прекрасно, зачаровано. В реальності тільки й хочеться розглядати ці текстури та форми. Так хотілося поближче до них підійти, а ще краще з висока все побачити, як на Ґугл Ерс!

Їдучи головною дорогою також можна побачити різні кратери, але вони всі далеко і ближче підібратися не вийде, оскільки всюди гостра застигла лава, тріщини в землі, каменюки – як після Апокаліпсису.

Ми прокинулися з самого ранку, щоб зробити кадри на сході сонця. Заїхали в знаменитий парк Тіманфайя, звернули на дорогу до кратерів, а там шлагбаум і патрульна машинка. Вхід з 9:00 ! А ми приїхали близько 6:00 ?! На Лансароте нас таке спіткало майже на кожному кроці. Ну, що робити? – за той час ми поїхали фотографувати виноградники, але це інша стаття.

Напередодні ми не встигли в Інтернеті вичитати деталі і тому не знали, що нас чекає далі 🙂 На схематичній карті Лансароте парк Тіманфайя виглядає так: А на рельєфній карті просто вражаюче:

По дорозі спостерігали ще більш лякаючу поверхню землі. Великі закам’янілі рештки лави, глибокі тріщини і КРАТЕРИ. Наче був колись шоколадний десерт в формі кулі, який потім полили холодним соусом, від чого верхівка впала вниз. Тільки тут жорсткіша текстура – як висохла глина чи ґрунт. Але це все надзвичайно красиво і неабияк вражає.

Очам не віриться, що земля може мати таку поверхню.

Неймовірний кратер! Так близько! Всього майже 300 років тому утворився!

Ще один велетень! Проте Лансароте досить низький острів, порівняно з іншими. Найвища точка всього 600 м.

ПРИЇХАЛИ! В прямому сенсі. Як тільки ми повернули за перший поворот – парковка і парковщики, які точно вказують куди припаркуватися. Далі показують йти до автобуса. «Ну, добре» – подумали ми. Значить автобус нас має підвести до якогось майданчика, і вже нарешті побачимо всю нереальну красу з близька!!!

-Ага! Ось Вам! Хотіли круті фотки зробити? – А ми вам не дозволимо!
-Сідайте в засклений автобус з темною плівкою на вікнах!
-І роздивляйтеся таким чином!
-Вийти з автобуса? Ви, що з глузду з’їхали?
-Ми навмисно прийняли закон, щоб зберегти недоторканими ці землі, які є унікальними!
-Саме від Вас туристів, які все розтопчуть і розкрадуть!
-Краще послухайте круту розповідь трьома мовами і надзвичайні саундтреки, що змусять вас відчути, наче зараз кінець світу відбувається!
-Приємного перегляду!

Оце ми тупаки – подумали ми!
А що робити цілих 30 хв. ? – Розважатися і вловлювати ті щасливі миті, коли сонце не відбивається у вікні і щось видно, та навіть фото якесь зробити.

Що ж сказати. Якби ми прочитали про це наперед, ми б сюди не поїхали. Проте, це було б помилкою. Знаєте, про що ми думали, коли вийшли з автобуса? – Хочемо
ще :)) Бо ми не насолодилися. Ті краєвиди настільки причаровують, що так і манять до себе! Далі купа нереальних пейзажів або те, що ми змогли вхопити на ходу ))

Але спочатку мапа, на якій видно що і як. Своїм авто можна заїхати лише на паркінг, далі пересісти в автобус по квитках, які нам дали на в’їзді в парк. Автобус помаленьку їде по вузькій односторонній доррозі між кратерами, і навіть занурюється у вузький проїзд поміж вертикальні стіни лави. Ох, це фантастично! Було б ! Якби хоча б їхати на кабріолеті чи двоповерховому відкритому автобусі. Ми ж усі мали сонцезахисні окуляри, навіщо чорні вікна(((

Насправді дуже добре, що мешканці бажають зберегти, законсервувати таку унікальну землю. Саме заради збереження і зробили цю дорогу з автобусом. Бо більше ніяк в Парк потрапити не можна. А так, хоча б показують! Тільки ніяк до нас не доходить, чому не можна автобус з відкритими вікнами?

Ми у вступній статті про острів Лансароте писали, що майже 300 років тому, тут були плодючі землі, щасливо жили люди. Аж раптом з землі виросли три десятки палаючих гір. Цілих 6 років вулкани жбурляли лавою на навколишні землі. Отож, глибоко під застиглими каменюками залишились старі землі та ґрунти. Майже половина острова є не життєздатною.

Осипаний кратер.

Поверхня землі змінюється від плоскої, наче присипаної дрібним піском, до жорсткої, колючої і твердої кам’яної породи.

Кратери неймовірно красиві. Так хотілося їх роздивитися.. Але зупинок водій не робив. Бо скоро буде їхати наступний автобус ззаду.

Наскільки правильно ми почули всього лиш якісь три речення з запису, який грав в автобусі, на цих землях нічого не може вирости, бо температурні перепади дуже жорсткі з ночі в день.

Ми в’їжджаємо у вузький проїзд з вертикальними стінами крізь лаву!

З усіх присутніх, здається, тільки ми хотіли розгледіти все детальніше та чим подовше насолодитися ))) Всім решта – це наклацати щось і піти чим скоріш в ресторан!

А далі ми знову кусали лікті!
ГОЛОВНА ПОРАДА: сідати найкраще на протилежну сторону від водія! Тоді на найвищій точці, наприкінці маршруту, відкриється «OMYGOD» панорама з висоти приблизно 400 м. І ніхто не буде на першому плані з фотоапаратами в руках! І водій навіть на трішки зупиняється – можна прилипнути до скла і широко розплющити очі! Заради цього моменту хотілося б разів 10 проїхатися під ті «страшні» саундтреки.

Це найкрутіше місце, яке схоже на іноземну безжиттєву планету!

ЗАМАМ’ЯТАЛИ КУДИ СІДАТИ? Щоб не було такого як в нас )))

І це ще не всі вражаючі моменти Лансароте.

Цей атракціон придумав творець майже всіх туристичних точок Лансароте. Закоханий в рідний острів, захоплений унікальною природою, Сесар хотів зберегти її від руйнівної сили мільйонів туристів. Він сам проклав маршрут і зробив усе, щоб цей парк став Біосферним Заповідником, який охороняється законом. Парк відкрили з 1974 року. Площа Національного Парку Тіманфайя – 51 км2. І це не лише мала частина, вся решта навколишня земля просто не є під охороною закону.

ЗАМАМ’ЯТАЛИ КУДИ СІДАТИ? Щоб не було такого як в нас )))

Ще один кратер впав всередину.

Пригода – fun. Насміялися від музики, з туристів і з себе ))

Ми як мурашка проїжджали по тонкій стежці біля верхівки кратера!

Минули наші незабутні 30 хв. Всім сподобалося – всі поплескали та вийшли щасливі)) Одні ми відчули себе «кинутими». Але це ще не все. Парковка розташована біля ресторану, який придумав той самий Сесар Манріке. А придумав він збудувати його на найбільшому кратері вулкану!!! На діючому вулкані.

Є два докази, що вулкан Islote de Hilario завсім не спить. Перший доказ – працівник парку кидає жмут сухого сіна в неглибоку яму – за мить, сіно горить!

Доказ No2: працівник парку виливає відро води в трубу, яка закопана в землю. За секунду вистрілює сильний гейзер!

А родзинкою ресторану, який носить назву придуману Сесарем – El Diablo, що по логотипу можна здогадатися його переклад (Диявол), є велетенський гриль, який постійно нагрітий від самого кратера, з надр землі. Всього на глибині 13 м під ногами температура сягає 600 градусів. Круто, егеж!

Дизайн ресторану ще з 1970-х років! Тут дуже гарно, креативно. Але один недолік в їжі. Смажених на грилі кроликів ми не куштували, але все решта на барі несмачне. Так вже повелося на всіх «мірадорах» острова Лансароте.

Ми приїхали о 9:20 і була третина чи навіть четвертина парковки заповнена. А за кілька годин не було вільного місця. До речі, сюди на парковку, тобто в ресторан, можна заїхати ще раз (рази) по старому квитку. В автобус не вийде зайти, бо корінець відірваний. Це роблять для тих, хто в ресторан хоче повторно приїхати повечеряти, мабуть.

Ось такі заборони всюди на Лансароте. Переважно все відкрито до 16 год. На захід сонця не потрапиш через шлагбаум. Багато обмежень. Це те, що ми зауважили особисто для себе. Ми розуміємо, що природу варто зберегти і можемо уявити, що було б якби всюди дозволяли ходити. Але на всіх інших островах ми жодного разу не відчували такого. І ми захоплюємося Сесарем Манріке – але чому ж не відкритий автобус? ))