Принцеві Острови – поїздка на поромі зі Стамбулу, яка запам’ятається
Стамбул – це не тільки Європейська та Азіатська частини міста. Популярним напрямком туристів та самих містян є Принцеві острови або турецькою Prens Adalar. Знаходяться за 20 км від мегаполісу та омиваються водами Мармуроваого моря. Дістатися туди можна на громадському паромі. 
Питання доїзду до Принцевих островів (позначається просто ADALAR або Prince’s islands). Є кілька станцій відправлення. Головною є Кабаташ (Kabatas), що в Європейській частині. Це також кінцева станція синьої лінії трамвая. Є ще варіант підсісти на паром з Азіатської частини зі станції Кадікой (Kadikoy).
Важливо знати, що вигідніше пливти на Принцеві острови громадським транспортом, де потрібно розрахуватися карткою Istanbulcard. Компанія називається SEHIR HATLARI (є сайт і буклетики на зупинках з розкладом і цінами). Ціна буде 3,85TL – якщо перша поїздка цього дня, або 1,6TL – якщо перед тим ви доїжджали трамваєм чи автобусом до станції Kabatas/Kadikoy. Діє система знижок на другий проїзд. Тобто, разом вийде 5,45 в обидві сторони.
Є ще інша компанія, яка відвозить на своїх корабликах на Принцеві острови, але ціна квитка вже 5TL, і картка Istanbulcard не приймається.
Насолоджуватися поїздкою з міста на острови можна аж 1,5 год. Ми відправлялися з початкової станції Кабаташ, далі підбирали людей зі станції Кадікой – і прямували до островів.
По дорозі можна дивитися на мегаполіс: Європейську та Азіатську частини Стамбулу.
В дорогу захопили з собою два симіти) Але всередині є кафе, і продавці ще додатково пропонують чай.
Ранішній Стамбул. Ми вирішили їхати о 8:40 ранку, щоб з 10:00 вже кататися по острову.
Погодка була хмарна) Але ми взяли і купальники. Адже, вважається, що на островах класно купатися, бо там чиста вода. Тож, турки мають там дачні хатини і влітку відпочивають. Стамбул хоч і має вихід до моря, але через присутність постійного плавання кораблів і стічних вод – вода дуже брудна!
Це дуже класно, що потрібно плисти на острови 1,5 год, та й ще на громадському транспорті за копійки ) Для турків – це звична справа, а для нас – свято.
Принцеві острови недаремно називають у множині, оскільки їх є 9. Заселені 5 з них.
Цікавим є те, що на островах заборонено пересування на авто. Лише пішки, велосипедом чи іншим не шкідливим транспортом.
Можна, звичайно, побувати на всіх 5-ти островах. Але кожного разу потрібно оплачувати проїзд на паромі.
Найпопулярнішим та найбільшим островом є Буйюкада (Buyukada). Це кінцева зупинка кораблика. Ми трохи забулися і вийшли на першій зупинці, тож потрапили на острів Киналиада (Kinaliada). Теж непоганий, туристів в той день було нуль.
Одразу по приїзду ми пішли шукати велосипеди. В принципі їхали з головною метою – покататися на велосипедах. Знайшли оренду, але ніхто не розумів англійської, ми ще здивувалися, адже сюди туристи натовпами приїздять (ще тоді не знали, що вийшли на менш популярному острові). Вдалося домовитися за 5 год катання – 15TL. Якщо цілий день, то 20TL.
Нам вдалося зробити тільке одне коло по острову, бо почався дощ.
Засіли в кав’ярню на годинку, добре, що був віфі хороший. Ось, до речі, мапа острова на столику, яку видали в оренді велосипедів.
Класно, коли навколо нідуші. Можна використовувати локації, як заманеться. Тому ми і зраділи, що вийшли не на тому острові.
Користуйся чим хочеш! Багато цікавого знайшли.
Щодо самого острова. Той, на якому вийшли ми – Киналиада – нічого Принцевого там не побачили. Багато занедбаних хатин і комунальники тут не прибирають. Склалося враження, що турки приїздять сюди на гулянки-пікніки, але після себе не прибирають зовсім. А також втікають сюди від зайвих очей парочки.
На острові бацько псів і котів, але на них боязко і сумно дивитися. Не відомо чи тут зимують люди, якщо ні – тоді як тварини виживають – видно по їх очах.
Кататися – одне задоволення. Тут є і круті спуски/підйоми і рівні алеї. Щоб об’їхати всі вулиці на острові потрібно, мубуть, 2-3 год. Залежно як кататися і зупинятися. З тих 5-ти оплачених годин, ми накатали менше через зливу і фотосесії, але все рівно класно! А ще гарно споглядати велике місто Стамбул з маленького острівця за 20 км.
А далі знову насолода від плавання на кораблику. І купа чайок, які можуть 20 км пролетіти услід, якщо кидати їм їжу.
Стамбул – це чайки, мечеті, кораблі і нав’язливі продавці!
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
