Яким є Сараєво після найдовготривалішої облоги столиці військ Сербії
Дорога до Сараєво від популярного міста Мостар має відстань 170 км. Їхати цією дорогою неабияке задоволення, адже майже весь шлях йде обабіч довжелезної ріки: від вузького потічка до широкого озера. Навколо мальовничі гори і хороше дорожнє покриття під колесами.
Прекрасні простори. А ще в деяких точках продають свіжу рибу. Або ж краще зайти в один з численних ресторанів біля дороги (майже на кожному кроці), де можна скуштувати свіжий улов з озера.
На цьому вся мальовничість, пов’язана зі столицею завершується 🙂 Якщо хтось не знає, Сараєво – це місто, яке було найдовший час в облозі за всю історію війн! ЧОТИРИ роки, 1460 днів. В Сараєво не має популярних визначних пам’яток, які б не стосувалися теми війни. Тому, не очікуйте від міста та цієї статті яскравих вражень. Хоча ми постаралися побачити тут щось позитивне. А поки на фото внизу – національний історичний музей.
А це головний вхід до музею. Навпроти музею розташоване американське консульство на велетенській території, яка пильно охороняється. І тільки хтось захоче сфотографувати – одразу з’явиться нізвідки охоронець.
Вартість квитка 5 конвертовних марок – назва валюти складно вимовляється, тому краще скорочена версія – ВАМ. Будівля в середині трошки краща, ніж вигляд зовні. На першому поверсі дивакувата виставка.
На другому поверсі – війна. Зал направо – тема геноциду євреїв, які жили в Боснії та Герцеговині, а також про Другу Світову Війну. Деякі світлини прикриті полотном, щоб дивилися лише відважні. 
Зал зліва на тематику боснійської війни та облоги Сараєво 1992-1995 роки.
Це важко бачити. Велика увага приділена сьогоденню, а саме трибуналу. На плакатах є фото свідків, які розповідають, що з ними робили колишні сусіди і земляки. Ті історії писати не будемо, лише одну фразу діда, який пережив каторги фашистів в 40-их роках: Це було набагато жорстокіше, аніж в німецькому концтаборі. 
Далі по головному проспекті можна дійти до центру. Готель Holiday Seasons – зараз відновлений. В музеї бачили фотографію після облоги – був весь обстріляний.
Торгівельний центр. Будівель зі скла тут досить багато.
Все нагадує про війну. Відновлення будівель видно, але дуже багато ще з дірками. Громадські трамваї дуже старенькі, навіть жовтий колір не придає їм веселого вигляду.
Щось сучасне сьогоденне.
А навпроти – історія міста.
Трошки веселої реклами від банку.
Досить гарне місце на фоні протилежних будівель. Палац мистецтв з сучасним мостиком. 
Є в Сараєво кілька кольорових будівель. Тут люблять чорні фасади та розфарбовані рамки вікон.
Більшість будівель в занедбаному стані. 
Головна пішохідна вулиця Сараєво.
З головної вулиці можна вийти до старої частини Сараєво – району Башчаршия. Цей район подібний до всіх інших створених за часів Османської імперії. Нам ту вже було звично, а комусь в перший раз буде цікаво.
Сотні магазинів та кафе. 
По всьому Сараєво, в будь-якому куточку міста Ви обов’язково зустірнете людей у військовій формі. Це спостерігачі з різних країн світу; ми бачили з Чилі та Італії (в кожного на формі зазначена країна). Вони тут живуть і працюють задля безпеки. За кілька сотень метрів, за периметром столиці, яка знаходиться в Боснійській частині – одразу вас зустріне Республіка Српска (не плутати з країною Сербія) – ви одразу побачите табличку і прапор. Дивно і заплутано – егеж!
Ще одне визначне місце в Сараєво – латинський міст. На цьому мості було вбито герцога Франса Фердинанда, з чого і почалася Перша світова війна.
Старий османський район Башчаршия. 
Найпопулярнішим місцем в Сараєво і району Башчаршия є площа Себіль, в перекладі: площа Фонтан. А друга назва цієї площі присвячена голубам.
Кадри з фільму жахів “Птахи”.
Ось все, що ми захопили у свої об’єктиви з цього міста. Якщо чесно, ми жили тут чотири дні, з яких лише день гуляли, а решта були вдома і працювали, бо не хотілося виходити та блукати цим містом.
Ще одне місце, куди їдуть всі бажаючі взнати як то було під час війни – Тунель Спаса. Перед екскурсією, ще розкажемо як ми добиралися сюди. Перед виходом з дому випадково забули зберегти карту з google earth, тому їхали без точної адреси. Тунель знаходиться біля аеропорту, на шляху до нього була одна табличка з напрямком до тунелю і все. Ми швидко знайшли кінець Тунелю, який є закритим. Почали пититася людей, які живуть поряд, де є початок тунелю. Жодна людина не знала, ні молода, ні стара. Далі зупинилася біля нас машина і водій не хотів показати на мапі дорогу, а хотів сам відвезти за оплату. Перед тим в Мостарі нас неприємно вразили подібні люди, тому ми навіть за 2 євро не хотіли такої допомоги. Кружляли та питалися далі у інших. Взнали напрямок та й поїхали. Приїхали в містечко через 3 км і далі потрібно було ще питати. Траплялися реально дивні люди, які наче й розуміють англійську, але відповіді і погляди дивні. Після довгих пошуків ми зустріли дівчину, яка більш-менш пояснила як їхати. Потім, нарешті траплялися вказівники і все ж ми доїхали. Тому перед поїздкою уважно подивіться маршрут або беріть таксі (охочих підвезти будете бачити на кожному кроці).
Тунель Спаса – це тунель довжиною 800 м, початок якого знаходився на території під облогою, а кінець на території, яка була під контролем Об’єднаних націй. Подумати тільки – як чотири роки поспіль в облозі люди і місто можуть вижити? – Ніяк, якщо б не тунель Спаса, через який кожного дня переносили гуманітарну допомогу, зброю, пальне і все решта необхідне. А також біженці втікали на безпечну територію. 
На території музею, є кімнати з екраном, на якому крутять уривки репортажів з часів війни: як бомблять будинки, як падають будинки, людей. 
Тунель вирішили зробити військові, коли війна вже тривала. Щоб прорити його, інженер розробив план, та військові з місцевими почали копати одразу з двох кінців. Тривало будівництво чотири місяці і чотири дні, коли настав той день як солдати зустрілися посередині тунелю. 
Тунель висотою 1,6 м, шириною 1 м. Тут панувало дві проблеми, підземні води, які затоплювали прохід і відсутність повітряної вентиляції. Згодом тунель вдосконалили та провели електрику і телефонний зв’язок за допомоги від інших країн. Тож, воду почали викачувати насоси, а люди мусіли ходити з пов’язками для дихання.
Кожного дня тут переносили кілька тон! гуманітарної допомоги та зброї. Кожна людина на собі несла по 20-50 кг, адже, зайшовши, одного разу, повернешся не скоро. Через рятівний шлях проходило по 3000-4000 тисячі військових з місцевими кожного дня. Ще десь читали, що сараєвець, який хотів втекти через такий тунель мав заплатити 120 дол військовим за перехід…. 
З будинку, в якому розташований вхід до тунелю власник зробив музей, без допомоги держави. Вхід сюди коштує 5 євро з особи. Але пройти тунелем можна всього лиш 25 м. 
Це територія музею Тунель Спаса. Вся довжина тунелю зачинена.
Троянди Сараєва – їх можна зустріти по всьому місту. Так позначають місця, на яких було вбито за один раз дуже багато людей. 
Боснія та Герецеговина – найдивніша країна, яку ми відвідали в сумному значенні. Країна, яка просто випромінює свою історію ненависті, війн, геноцидів, братовбивств та нетолерантності до інших релігій та народів – можливо через те, що все досить свіжо – пройшло всього лиш 20 років. А ще дає відчути свою бідність та зіпсутість від туризму.
Якщо коротко, то була собі земля по імені Боснія та Герцеговина, яка увійшла до складу Югославії (візьмемо лиш цей шмат історії) Проживали на цій землі три етнічні народи трьох релігії, які начебто дружили між собою, ходили в гості один до одного, були співробітниками, колегами, друзями. Одного дня сталося так, що ненависть одурманила всім голови (звичайно через вплив політичних пропаганд) І стали три народи воювати між собою, та не просто воювати, а зі злістю жорстоко винищувати своїх недавніх ближніх сусідіві їх дітей, з якими жили в одному будинку, а тепер найзапекліших ворогів. Адже кожен хоче мати владу на своїй землі і тільки кров’ю це питання можна вирішити. Ось так невинна земля Боснія та Герцеговина напилася крові та наїлася м’яса і кісток.
Країна з назвою Боснія та Герцеговина лишилася й сьогодні, але має в собі три внутрішні кордони, на кожному клапті землі висить прапор того народу, який панує на тій території. Нема значення: що деякі прапори вже вицвіли та продерлися від вітрів та старості. Нема значення: що ця краіна не має розвитку, адже нема згоди між трьома мікродержавами в середині. А все почалося з того, що хтось був нетолерантним до іншого, а тим і додав іскри до вогню та допоміг пропаганді. Все велике починається з дрібнички.
Сараєво двічі стало центром початку війн. Першого разу сталася Перша Світова війна. Другого разу – одна з найкровопролитніших – Боснійська війна та найдовша облога міста в історії світу.
Музей Війни, тунель Спаса та обстріляні чи закинуті будинки – ось найвизначніші пам’ятки столиці Сараєво.
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
