Чарівні старі містечка на Тенеріфе, які варто відвідати. Пуерто де Ла Круз, Пунта Брава, Герачіко та Ла Оратава.
Пуерто де Ла Круз (Puerto de la Cruz) знаходиться на півночі Тенеріфе. Це також один з найбільших курортів острова. Колись був головним і першим по популярності і напрямку туристів. А зараз другий, після Лас Амерікас, який недавно побудували на півдні острова. Більшість все ж приїздять на південь Тенеріфе, оскільки там більш сонячно і тепліше, і хвилі океану трошки менші. Але все ж північ острова куди цікавіша за південь.
Південь острова суцільно забудований для туристів звичайними коробками без минулої архітектурної краси. Хіба високі готелі та несмачні ресторани. Хоча в Пуерто Круз також некрасиві готелі – навіщо в них заселятися? Однак це лише при березі, проте є старе місто з вузенькими вуличками і старими колоніальними будівлями. Тут вже набагато краще і затишніше, тільки ми не встигли зробити кілька фотографій звідти.
Головна автострада знаходиться вище самого міста, в яке потрібно спускатися. Однак можна ще зупинитися зверху, щоб подивитися на панораму з виглядом на основний пляж. Тут знаходяться тераси ресторанів, в яких за бокалом пива чи вина посиджують німці і англійці – переважна аудиторія Пуерто Круз.
Пам’ятник мандрівникам) Чому валізу тримає жінка?
Ми тут довго не затримувалися і поїхали в наступние мале, але затишне містечко Пунта Брава (Punta Brava).
Місто збудоване на скалах одразу біля океану. Виглядаєш у вікно – а знизу бурхливі хвилі і шум від них. Деякі будинки мають вуличку перед собою, а інші одразу поруч прірви.
Був один вихід вниз до океану, але сходи обвалилися)
Тут дуже гарно! – Так само подумав власник готелю неподалік і якнайближче втулив свою висотку – все заради краси, з вікна номера.
В середині міста все виглядає як звичайно, прості вулички.
Пощастило нам із світлом і димкою від хвиль.
Чомусь північні частини Канарських островів зазвичай ефектніші, ніж південні. Це для нас підтверджувалося на інших островах також.
На Канарах завжди сезон – тепло і сонячно. Дощу ми жодного разу не впіймали. Якщо хмарно і хочеш сонця, їдь до Тейде. Якщо набридло сонце- їдь поближче до хмар. На Тенеріфе є можливість обрати висоту над рівнем води від 0 до 3700 м.
Гарачіко (Garachico) маленьке містечко, особливістю якого є природні басейни на залишках лави. Але спочатку фотографії самого міста. Гарачіко нам здався тихим і сонним. Це місто не курорт, хоча до басейнів приїжджають багато охочих.
Колись Герачіко було багатим та знаменитим через торгівлю і порт, але одного дня вулкан пустив хвилю лави і затопив всю розкіш, люди встигли втекти, бо лава текла надто повільно. Відбудували місто значно простіше, бо порт перенесли в інше місто і тепер воно багате і знамените)
Найгарніший різдвяний фасад. Загалом ми бачили дуже багато прикрашених будівель, але ця перемогла.
Ми приїхали сюди в обід, коли сильна спека, тож швиденько обійшли всі точки і сховалися в бар попрацювати, щоб перечекати до м’якшого світла. Насправді в місцевих барах надзвичайно важко посидіти в тиші та спокої і щоб самачна кава та інтернет. Зазвичай дуже гамірно, місцеві дуже емоційно розмовляють і сміються, їдять канапки (порізаний батон з хімічною начинкою) та п’ють пиво, а ще збоку гральні автомати запрошують до себе різними звуками 🙂
В найменших містах про інтернет можна не запитувати, треба шукати наклейку WIFI на дверях, без неї скорше всього не буде. Ми хотіли купити собі модем з 4G Vodafone, але нерезидентам не можна, бо підключення тим більше йде на цілий рік одразу. А кілька ГБ, що пропонують через телефон – для нас це раз-два і нема.
Хоча й Герачіко відбуване без минулої розкоші, все одно виглядає досить милим.
На березі океану, де утворилися, так би мовити, басейни з застигшої лави, облагородили стежки і сходи. Насправді без цього було б дуже вадко ходити, майже не можливо, адже лава надто гастра і дуже незручна поверхня. Туристи у в’ єтнамках там просто б не пройшли
Хвилі тут сильні. В день ще можна було плавати, а ось під вечір в деякі басени краще не заходити. Рівень води скаче до неймовірної висоти і може хвилею вдарити об камінь або затягти в океан.
Стежки, по яких ми ходили вдень, під вечір були наполовину затоплені. А лазити по гострій лаві дуже важко, щоб оходити затоплені частини.
Довго спостерігаючи за хвилями, можна точно знати про пікові напади хвиль на берег чи камінь, на котрому стоїш. Хвилі маленькі, потім великі, великі, а далі одна, але найпідступніша, яка дістане якнайдалі до берега. Після цього знову великі, а далі маленькі. Тож, стоячи близько до хвиль, слід цього очікувати. Завжди прийде вона – підступна і жадібна.
Одна пара підійшла до затопленої стежки і обернулася спиною до хвилі, а дарма, бо рівень води піднявся і затопив їх майже до колін)
Довго того вечора ми дивилися на хвилі, з мокрим взуттям верталися додому ) Все решта врятували)
Того ж дня, напередодні, ми завітали ще до одного міста Ла Оратава (La Orotava). Це місто теж має багате минуле. Це видно по красивих будівлях з балконами, вирізьбленими дверима.
А ще тут є сад. Розкішний, просторий, над містом. В принципі все)
Найкраще в місцевих барах сідати все ж на терасу, тут приємніша атмосфера, ніж в середині.
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
