Насолодившись містом Левкас, ми попрямували через гори та перевали до одного з найгарніших пляжів не лише Греції, але й цілої Європи. Їхати до нього всього 35-40 км від початку острова.
Острів Лефкада на 2/3 складається з гірських скалистих масивів. На крайніх точках острова скали переважно знаходяться високо над водою. А внизу хвилі омивають впавші шматки каменів, аж моторошно підходити до краєчків)
Вода тут неймовірна! Блакитний колір навіть у похмуру погоду сяє, аж не віриться очам, що так яскраво може бути!
Пляж Porto Katsiki перекладається як Пляж для кіз. А все тому, що раніше тут лише їм вдавалося ходити та пастися. Навіть зараз вони безстрашно розгулюють по краєчках скал над обривами. Лише згодом греки збудували в скалах сходи і проклали дорогу до пляжу. Приблизно потрібно пройти 100 сходинок, щоб спуститися до моря. Тут панують води Іонічного моря.
В цьому місці неймовірна велич природи, ми приїхали сюди в кінці квітня і були одні на цілому пляжі! Від цього природа сприймається ще більш могучою, а ми всього лиш крихітні мурашки.
Хвилі підмивають могучі скали, а ті час від часу скидають у воду свої частинки! Тому там досить лячно внизу, коли над тобою нависає каміння, а під ногами хвилі і глибоке море.
В скалах утворилися неглибокі печери, лежить опавше каміння. Але влітку тут дуже людно. Насправді, цей пляж популярний. Зверху є парковка, кілька забігайлівок, а ще вище будують готелі чи хатини для відпочинку.
Це неймовірної краси місце, пляж серед високих білих та багряних скал, зверху на яких росте яскрава зелень.
А ось ще одна цікава річ. Маленька скала з правого боку пляжу, з’єднана з материком тоненьким перешийком, по якому також зробили сходи для сміливців!
По ліву строну сходів пляжу немає, там глибоко і вода темно-синього кольору.
Пройшовши по тій тоненькій дорозі, можна помилуватися виглядом на пляж Porto Katsiki.
Ось така прірва під ногами 🙂
Дивна печера утворилася, не дуже глибока всередину, але й краю не видно.
Таке деревце на самому краєчку тримається корінням зі всіх сил, та ще й тримає металеві труби паркану. Старий давно зіржавів, і біля нього зробили новий.
Ми тут були зовсім самі, найближче село було за кілька кілометрів. Всі тераси забігайлівок, парковка та туалети були лише для нас)
Хоча, ми були тут не самі! Внизу, на фото, на краєчку скали, то не чорна цятка, то козел! Так, це їхнє щоденне місце, де собі спокійно пасуться без пастуха. Так безстрашно стрибають по камінцях, вниз та вгору. І все засіяно їхніми кавовими зернами 🙂
Зробили лавсторі на заході сонця для цієї парочки кіз ))
Тут ми ночували. І ці спогади будуть одні з найзапам’ятованіших! Ми, дві маленькі людини, в обіймах величної природи: скал, моря та безкрайого неба.
Ну, майже самі, кози стежили за нами!
Найкращі ранки – це не ті, коли ти прокидаєшся в комфортабельному готелі, а коли ти спиш під шум хвиль і відкриваєш очі з першими промінчиками сонечка та під звуки цвірінкання пташок. Такі ранки чомусь найбільше дають вражень та емоцій надовго!
Один з найцікавіших наших сніданків. Одні ми на території, обрали столик біля моря, приготували поїсти із смачних грецьких продуктів. Натуральний сік, натуральні грецькі йогурти без доповнювачів та смаків із жирністю 10%, дешеві еко-ківі. Оливки та овечий сир з овочами та хлібом.
Ми щодня купували йогурти з різною жирністю, без доповнювачів та цукру. На смак щось між сметаною, кефіром та кремом. Додавали щось з фруктів: мандарини, ківі, полуницю та горішки.
Зранку ще трохи пофотографувалися та побігали між хвильками.
Ось вигляд на Porto Katsiki зверху.
А далі ми попрямували на 10 км далі – до краю острова. Нас там очікував Маяк.
Дорожнє сполучення на острові Лефкада проходить лише між головними містами, інколи доводиться робити великі гаки, щоб з одного місця потрапити в інше. Ми пробували їхати по скорочених шляхах, які є на картах, але, на жаль, ці дороги для позашляховиків. Навіть якщо дорога здається нормальною, то за кількома поворотами будуть очікувати підйоми з каміннями, по яких точно не виїдеш.. Ми так трохи намотали кілометрів, в кінцевому результаті їздили лише головними. Загалом від початку острова з міста Левкас до крайньої південної точки острова всього 50 км.
Ось тут, де ми стояли, роблячи селфі на фоні маяка, вниз також високий обрив, а під ногами вже потім побачили велику тріщину))
Маяк на Мисі Лефкада висотою 14 м.
Далі ми поїхали по тій же дорозі назад до Левкасу (іншої дороги, на жаль, нема), а звідти тримали курс на Афіни.
Топ-місця Балкан, які варто відвідати
5 місяців подорожі по Балканах на автомобілі: як це можливо та цікаві факти
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
