Заблукати в пустелі Маспаломас і слухати шум океану
Маспаломас – це найпопулярніший курорт на острові Гран Канарія, що є одним із семи Канарських островів. Канарські острови знаходяться досить далеко від Європи, до Африки буде ближче, всього 100 км до Мароко. Однак, Канарські острови належать до Іспанії, яка входить до Євросоюзу та Шенген зони.
Отож, Гран Канарія. Це третій по величині острів. Прогулюючися містами і пляжами тут зауважуєш одразу одну річ, а може й дві: це райське місце для відпочинку людей старшого віку і одностатевих вподобань. А якщо ще й дослухатися до розмов, то виявиться, що навколо одні німці та інколи чути британців. Так вже стало традицією, що сюди, в Гран Канарію німці, в котрих ціле життя за плечима, переїжджають назавжди в ці теплі краї або ж приїздять надовго проводити час там, де завжди приблизно однаковий тиск, температура повітря та води.
Саме в містечку Маспаломас знаходиться незвичне явище природи у Європі – широка пустеля, великі дюни з піску. Неабизвідки, а з самої Сахари, що за 100 км по Атлантичному океану. Це місце настільки просторе, що потрібно кілька годин, аби пройти з одного кінця в інший. А наше знайомство з цією пустелею сталося у перший день після прильоту з Кракова.
Ми прокинулися о 5-тій ранку, щоб зустрітися з сонцем, за яким так скучили ! Отже, за годинку зібралися, подивилися по навігатору приблизний вихід на пляж і приїхали до кінцевої точки. Боялися розчаруватися в незначному розмірі пустелі. Але ми приїшли до Маяка, який залишався поза нашими спинами ще довго і лише натякав наскільки далеко ми відійшли. Збоку океан грався хвилями і показував свою могутність, лякаючи шумом і користуючися темним часом доби. В цілій пустелі немає інфраструктури, а тим паче ліхтарів. Все світло залишається позаду. Тому ми йшли з ліхтариками.
Вночі пустеля виглядала для нас велетенською, високою та незнайомою. Ми карапкалися вверх на дюни, потім спускалися до низу, а далі знов вгору. Ми шукали найвище місце, щоб звідти відкривався краєвид на схід сонця і пустелю. Наче знайшли, сіли в очікуванні перших промінців. А навколо тонни піску та нескінченні хвилі океану. Це був один з найвражаючих ранків за останні місяці. Саме той проміжок в темряві у незнайомому місці, в очікуванні магії сонця, яке освітлює все довкола і робить тебе зрячим.
В пустелі Маспаломас не має крижаної ночі і палючого як вугілля піску у день. Тут все м’яко. Пісок, наче гліцирин, дрібнюсінький і лагідний. Бувають вітри, але сонце зігріває.
Ось так ми побували в іншому світі, в пустелі, посеред океану, поруч Африки.
Пустеля нас вразила, і аж ніяк не розчарувала своїм масштабом. Саме в той період доби, в який ми прийшли, з нею найкраще знайомитися.
Поруч Маяка є інфраструктура. А далі велетенський шматок тільки для піску, який з кожним сильним вітром з боку Африки прокрадається в центр Гран Канарії, поблище до гір. Наче маленькими шматочками поїдає острів.
А океан в той час все більше і більше має місця для своїх хвиль.
Вздовж берега є кілька облаштованих пляжів, тобто лежаки з парасольками, кіоски з продавцем та рятувальники. Але пляжі тут в більшості для геїв, а ще для нудистів. Нудистів ми бачили вдосталь, а геїв часто не зустрічали. В загалі ми не тусувалися в загальних місцях, де всі всі відпочивають, або були там в ранні години. Проте, є спеціальні заклади лише для геїв. В сувеніраних магазинах продають різні речі і кольористиці геїв. Так вже повелося, що саме Гран Канарія, окрім пенсіонерів, ще й рай для людей з нетрадиційною орієнтацією. А хто сказав, що серед людей старшого віку не має геїв) Ми бачили.
Ми приходили сюди, щоб зустрічати схід сонця, а разом з тим спостерігали, яка все ж таки мала кількість людей встає так рано, щоб зробити ранкову пробіжку, зустріти новий чудовий день. Порівнюючи з тією кількістю, що приходить в день, то зранку просто мізер. Людей різних тут можна зустрітити: одиноких, старших, пов’язаних багаторічним коханням, бігаючих, гуляючих, в кросівках, набосоніж, але всіх їх об’єднює одне – насодитися своїм життям, надихнутися перекрасним простром і океанічним повітрям.
Тут на пляжі існує традиція виліплювати фігури персонажів, дивні абстракції, навіть міста, які притрушують снігом, наче справжнім. Ми знайшли для себе Бобі і Гомі. Тут за ними доглядають, поливають рясно водою, бо за день сонце випалює всю вологу. Але все ж знаходяться ті, хто руйнує – фото з радісними Бобом та іншими посіпаками більше собі ніхто не зробить, бо хтось зірвав їм голови(
Саме місто звичайне. Нам там не цікаво. Готелі, магазини, китайські підробки і сувеніри. Нас дуже здивувало, як європейці з розвинених країн ведуться на китайське дрантячко і подачу торгових центрів, які є просто кількаповерховими некрасивими базарами, де не має нічого вартісного. Є район на першій лінії біля океану, де дорогі готелі, є крамниці відомих брендів та елітні ресторани, а поруч купа парфюмерії та звичайні продуктові маркети.
Маспаломас та інші курортні міста вселяють думку відпочиваючим, що тим потрібно мати дорогий годинник. На кожному кроці тебе зустрічають розкішні обличчя і сюжети, які промовляють, що без цього годинника життя гірке)
Вже вдруге ми на Канарські острови приїхали у грудні. Тут всюди і все прикрашають різдвяниками, їх можна побачити на клумбах, на вікнах, кущами в саду. А на березі будують пісочні міста вкриті снігом. Ось і вся зима на Канарських островах. Так вже хочеться поскоріше звикнути до думки і відчуття, що зимою можна ходити в сукні і шортах)
На канарських островах ідеально, тут якщо хмарно протягом дня і навіть за кілька хвилин до заходу сонця – все рівно сонце вигляне і попрощається або ж навпаки привітається! Ось так і в той день, коли ми прийшли в пустелю до маяка, щоб провести захід сонця. За одну годину було хмарно, ми сіли в кав’ярню почекати. За десять хвилин досі було хмарно і ми вже змирилися, що сонця не буде, шукали собі в інтернеті щось. Аж раптом випадково оглянулися назад, а на нас дивилося сонце!
Це один з найкращих заходів сонця, який ми бачили! Адже тут, ідеально. Простір, маяк, хвилі на березі роблять гладку прозору поверхню з піска, наче смужка з дзеркала. А навколо майже всі люди розішлися, лишилося мало, отож нікого в кадрі.
Які кольори! Фантастика
Коли ти подорожуєш аби спостерігати за світом, природою, явищами, а в нашому випадку ще фотографувати це все – то це і є наше щасливе і недаремно прожите життя. Ми не хочемо відпочивати, нам подобається працювати і рухатися вперед кожного дня!
А жили ми в Маспаломасі в апартаментах від готельного комплексу Tisalaya Park . На цих островах більшість готелів – це однакові за складом комплекси, які включають котеджі із кухнею -студіо та спальнею, а також терасою. Для загального користування є велика територія в центрі комплексу з басейнами та рестораном. Якби не кухня, то ми б в готелі на Канарських островах не селилися. Окрім того, на airbnb тут не завжди знайдеш кращі умови, особливо в деяких районах апартаменти можуть бути лише для усамітнення, тобто без Інтернету – а нам завжди потрібно для роботи. 
Хоч ми й прожили тут цілий тиждень, але жодного разу не користувалися послугами басейну 🙂 
Чергувати такі готелі, де в твоєму номері кожного дня прибирають, з апартаментами в місцевих будинках теж цікаво. В кожному випадку є свої переваги і недоліки.
З любов’ю, RH.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
