Велике всевидюче око острова Лансароте або неймовірна прогулянка по кратеру вулкана
В попередній статті ми розповіли про Дорогу крізь кратери вулканів в парку Тіманфайя. Але нас не задовольнив той момент, що всю красу ми мали спостерігати через затемнені вікна автобуса. Ми почали в Ґуглі вишуковувати інші шляхи, щоб ще з якоїсь точки побачити панораму на те прекрасне скупчення 32-ох кратерів, які 6 років підряд випускали з надр землі лаву. Ми знайшли ще два офіційні маршрути в інформаційному центрі. На щастя, пішохідні. Але, на жаль, вони пролягають досить далеко від основних кратерів. А тому нас не зацікавили.
Але ми знайшли в Ґугл Ерс (цього ніяк не оминеш при перегляді карти) – велетенський кратер. Виглядає, наче всі ті 32 маленькі разом в купі.
А на рельєфній мапі це виглядає ще вражаюче. Висота 440 м, а діаметр – 560 м. Гарна новина, цей кратер знаходиться поза зоною Заповідника Біосфери. Тут можна ходити будь-де і головне, будь-коли.
Тож ми, щасливі, поїхали шукати як туди добратися.
Ніяк не могли звикнути, що навколо така жорстка та гостра земля, вкрита застиглою лавою на кілька метрів завглибшки.
Знайшли карту, зрозуміли що і як та вирішили йти на захід сонця. А поки ще кілька краєвидів навколо.
Так виглядає найбільший кратер з головної дороги, яка прокладена посеред застиглої лави. Ні кроку в бік – бо нема як.
По цілому острову Лансароте можна побачити безліч неймовірних кратерів. Ось як цей. Такий красивий рельєф!
Нарешті дочекалися 16:00, коли сонце йшло на спад і вирушили до найбільшого кратера. Нам сказали, що від парковки йти приблизно 60 хв.
Це така дрібничка, якщо порівнювати із підняттям на найвищий вулкан Іспанії Тейде 3718 м, що ми робили місяцем раніше на іншому Канарському острові Тенеріфе.
Як це зробити: піднятися на вулкан Тейде висотою 3718 м і зустріти схід сонця
Стежка, інколи ледь помітна, простягалася через лавові сліди. Гострі каміння – то великі, то дрібні.
Ми йшли через двометрові стіни застиглої лави. Навколо ні душі. Останні двоє людей верталися вже назад до парковки.
Ось ідеш повз такі фантастичні, і водночас лякаючі, пейзажі, і усвідомлюєш себе наодинці з залишеною планетою після Апокаліпсису. Жодної інфраструктури, навіть жодної пташки чи дерева. Десь далеко видніється смужка океану і гори. Все!
Інколи дивом зустрічали деревце чи кущ.
Коли ми дійшли до меншого кратера, то у підніжжя побачили рослинність.
А далі знову порожні землі. Кратер все був ближче і здавався досить високим. Шлях виглядав ніби довшим, ніж нам обіцяли.
Цей кратер на Лансароте з тих місць, яке нам дуже запам’ятається. Тут звідусіль оточує смиренна тиша – якась велика порожнеча. Сонне королівство. І хочеться йти тихенько, щоб не прокинути випадково щось надзвичайне. Це важко передати словами, адже такі почуття виникають вперше, бо вперше і бачиш таке середовище.
Вже досить довго ми йшли і нарешті дійшли до підніжжя великого кратеру.
Нас зустріли моторошні тріщини в стінах кратера. Наче він збирається розлетітися на шматки від тиску в середині.
Далі обійшовши трішки далі, на поверхні з’являється більше рослинності і вигляд менш лякаючий, без тріщин.
І ось нарешті ми почали підійматися догори. Знайшли ледь помітну стежину і рушили догори.
З цього боку кратера навколо все виглядає значно привітніше, не має гострої застиглої лави.
Зовнішні стіни кратера мають прошарки, з яких вийшла стежина. Але чим вище, тим гірше видно ознаки стежки. Каміння обсипається і треба йти акуратно та пильно.
Майже кульмінація нашого підйому! Яка солодка мить! Всередині – наче велике око зелено-смарагдового кольору. Такої краси ми в жодному кратері не бачили!
Це було прекрасно! Ця мить при повній тиші на кілька кілометрів і так м’яко чомусь було лежати! Тут хотілося заснути. А ця тиша, яка відбивалася відлунням від дна кратера, наче колискова природи! Ще один спогад, якій так хочеться завжди пам’ятати.
Ми підійнялися на висоту 200-300 м. Звідси підйом виглядає майже як вертикальний!
Такі неймовірні почуття – бути мурашкою на цьому узгір’ї, де з обох боків прірви. Тут магічно!
Сонце вже сідало нижче, а ми ще не дійшли до найвищої точки. Далі рухатися було важче, через те, що порода під ногами нестійка, кришиться.
Піднялися на найвищий краєчок кратеру.
Стіни кратера неймовірні. Така текстура, яка з різних сторін зовсім різниться.
Ми трішки не розрахували час. Все ж таки запізно почали сходження на кратер. Тут треба більше часу виділити. Але в день би не було такої незабутньої атмосфери.
Ми сподівалися звідси побачити панораму на Дорогу Вулканів – це виявилося недосяжним бажанням 🙂 Сонце саме в тих краях сідало за горизонт і тільки обіймало нас промінням, не дозволяючи дивитися вдалечінь )
Але все ж звідси краєвиди круті! Ще один кратер видно!
Кратер – око! Всевидюче око землі.
Внизу стрімке провалля, з боків фантастичні гори, ласкаве сонце і тиша. Велика рідкість поринати в таку спокійну та приємну тишу. Не має ні пташок, ні інфраструктури, океан далеко, вітер стих, вівці скубають траву.
Чомусь подумалося – а що як хтось колись збудує в середині цього ока – місце для ночівлі? Це було б щось фантастично круте 🙂
Якби ми не хотіли там затриматися, але вертатися по ледь помітних стежках, а найголовніше спускатися по нестійких камінчиках в цілковитій темряві – було б нерозумно. Тож почали спускатися.
Півдороги все ж таки пройшли в темряві. Але головне, що встигли спуститися з кратера і вийти на ту єдину стежку до парковки.
Це була неймовірна подорож. І мабуть, найвражаюча зі всіх Канарських островів.
Корисна інформація про Канарські острови:
Як подорожувати між Канарськими островами: пароми та літаки
Як орендувати авто на Канарах: Тенеріфе, Гран Канарія, Лансароте, Фуертевентура
Ще більше про острів Лансароте:
Або ж про інші Канарські острови:
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
