Куди поїхати на море за кордон – в дешеву Албанію?
Ми побували вже на багатьох пляжах у багатьох країнах: Франція, Італія, Хорватія, Греція, Чорногорія, Іспанія, Україна. Коли ми вирішили на тиждень поїхати до моря, то згадали Албанію і її мальовничі пейзажі, а головне блакитну воду, а ще не менш важливе – фінансове питання.
Хімаре – ніжна назва містечка, яке ми обрали в Албанській Рив’єрі. Від першої поїздки в Албанію минуло півтора місяця, коли ми наїздили по ній 760 км і відвідали всі найцікавіші місця цієї дивовижної країни. І ось, в середині червня повернулися знову. Нам потрібно було з Косово проїхати майже 500 км по вже такій знайомій Албанії. Зважаючи на те, що тут хороші автобани були майже на всьому шляху – поїздка не видалася дуже важкою. Адже ми їхали по якісній дорозі і спостерігали неймовірні краєвиди.
Вдруге проїхали перевал Ллогара.
І як завжди зупинилися на першому пляжі одразу за перевалом. Цей пляж велитенський, а людей у середині червня було дуже мало. Один намет, один camping car та домашнє кафе, яким завідують мешканці хатини одразу поруч. 
Ось там далеченько видніються кілька автівок і парасольок. Але тут ще не має жодних апартаментів чи готелів. Тож, сюди хіба що зі своїм наметом приїздити. Перед в’їздом на пляж є паспорт майбутнього будівництва. Тут хочуть зробити цілий комплекс з купою маленьких хатинок по території. Тобто, за кілька років, можливо, тут буде приватна територія. А поки – насолода простором і безлюдністю.
Далі по дорозі зустрічається містечко Дхермі (Dhermi). Його ми не обрали по причині одній – знаходиться високо над морем. До пляжу потрібно їхати на машині або пішки, що дуже довго.
А це вже Хімаре на заході сонця – з нашої тераси.
Атмосфера на заході сонця просто казкова. Навколо тиша, пастельні кольори і море.
Ми поселилися в ґест хаусі (guest house) до місцевого албанця, якого знайшли через airbnb. Нам неймовірно пощастило потрапити до такого гарного будинку і власника, який робить перебування гостей в комфортній, дружній атмосфері. Проте, краще бронювати через booking.com, адже тоді не треба сплачувати комісію сайту – Baleri House.
Будинок має три поверхи, на останньму є кілька номерів + велика загальна тераса для всіх з виглядом на море.
Будиночок знаходиться, мабуть, за дві сотні кроків до моря.
Ось ранок – на пляжах майже нікого – тиша!
Вартість номера на двох з ванною, холодильником та балконом – 20 євро. Сюди також входить сніданок з домашніх продуктів! Ніде більше ми не зустрічали такої ціни за таку якість та ще й зі сніданком.
Бурек – ми будемо згадувати цю страву з насолодою. Бурек – це домашній пиріг з сиром або зі шпинатом (можливо є інші наповнювачі, але ці два найпопулярніші). З самого ранку свіжеспечені буреки, а оливки та помідори ми брали свої. Гоститися можна було ще огірками та оливками з городу власника та фруктами. Фільтрована кава з молоком також робилася для всіх бажаючих.
Спостерігали зранку ідилію води та неба. Тераса хоч і була загального користування, проте приймати трапезу, коли за сусідніми столиками тихенько спілкуються старша пара німців чи молоді канадці – класно.
Протягом дня ми ще їли салат з помідорів, фети, оливок та йогурти з горішками. Дині та пасту на вечерю. Загалом на день ми тратили 4-5 євро на двох: на фрукти, овочі та сир з оливками. Щось інше не було потреби купувати. Замість капучіно в кав’ярні, ми мали зранку фільтровану каву. 
Ось і перший поверх та вхід у кухню зліва.
Ростик чекає поки зваряться яйця, якими теж гостили нас власники. Ще можна було пити домашню ракію (місцева горілка), але ми не любителі такого напою.
За п’ять місяців подорожі ми відвикли від газу, в Балканських країнах майже всі мають електричні плити для готування. Тільки для турецької кави люди купують такі маленькі газові апаратики з балонами.
Ось як виглядає головна вулиця Хімаре. Тут колись проживало 13 000 людей, зараз всього 3 000 населення. Решта за кордоном. Тож, можна зустріти закинуті будинки чи заклади.
А ось наш маленький затишний пляж, який ми ділили з місцевими дітками – албанцями.
Заради цієї блакитно-смарагдової води та спокою ми сюди повернулися.
Тут місцеві не зіпсуті грошима туристів. В албанців зовсім інші цінності (можливо поки що). Старше покоління не знає англійської. Вони можуть говорити грецькою, італійською чи німецькою. А ось діти вчать англійську в школах, тому в ресторанах чи інших місцях вони допомагають родичам з іноземцями. Ось так одна дівчинка перекладала для тата наші побажання і дала нам катер для фотосесії ) Майже безкоштовно, за десертик.
Знову відвідали пляж Gjipe, але цього разу тут були люди, вже працювало кафе. Проте, тут теж вдосталь місця 🙂
А ще ми просто так полежали на лежаку ) Лежаки були – а власники спали в хижині цілий день. Й так не було кому здавати – ще не “гарячий сезон”. В липні та серпні всі албанці якраз їдуть у відпустку на море – звичайно на пляжі своєї землі. А ще сюди навідуються інші туристи, яким цікаво взнати Албанію. Так, з нами в той час були канадці, новержці, німці.
Тож, якщо захочете помандрувати в Албанію на авто – не пошкодуєте. Щодо іншого способу добирання, то можна з Греції до Саранди (там не далеко). З Саранде на автобусі чи таксі до Хімаре. Або ж лишитися в курортному і найпопулярнішому морському місті Саранде – але там буде людно. А ще літаком до столиці Тірани, а звідти також на автобусі до пляжів. Про Албанію ми вже розписували детально тут. Цікавий досвід в такій незвіданій країні з курортом на двох морях: Іонічному та Адріатичному. Бажаємо Вам гарного літнього відпочинку, де б Ви не були!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
