Катовіце – крутий сучасний простір в Польщі
Катовіце – колишнє промислове містечко, яке мешканці перетворюють в сучасний культурний осередок. Від Кракова до Катовіце їхати 79 км по швидкісному автобану А4.
В цьому, на перший погляд нічим не привабливому, місті, варто зупинитися і роздивитися детальніше. Завітати не до старої частини, а до сучасної. Сучасний Катовіце поєднює на одній території кілька важливих об’єктів, які в купі утворюють футуристичне середовище – громадський простір, в якому так приємно перебувати. Почнемо почерзі. Наші очі першим ділом забажали піти до такої офіційної і, наче нецікавої, споруди (якщо лише слухати вухами) – International Congress Centre. І дійсно було б не цікаво, якби не архітектура. Вигляд будівлі неймовірний. Графіка, матеріали і кольори. Двома словами: Дуже круто!
Хто як не фотографи оцінюють таке середовище. Одразу на місці ми побачили весільного фотографа і молодят, які тут фотографаувалися. А вибір різних локацій тут величенький.
Будівля Конгрес Центру представляє собою прямокутник, який по середині має заглиблення, на якому зробили пішохідну алею, тож можна піднятися звичайними стежками на дах, відпочити на незвичних лавках і дивитися на краєвид Катовіце.
А ось вхід до самого центру. В середину зайти можна, щоб глянути одним оком, але гуляти не дозволять. Там теж досить цікаво – знаходишся, наче в велетенській печері.
Мабуть, один з найкрутіших Конгрес Центрів у Польщі. Той, що у Кракові гарний, але не вражає як цей у Катовіце.
Далі, поруч Конгрес Центру, розташувався the building of the Polish National Radio Symphony Orchestra – хоч і назва довга та складна, але сама будівля і територія навколо мінімалістичні.
В цій будівлі є ресторан, який у літній сезон робить відкриту терасу поміж берізками. 
Якщо пройтися ще далі по тій самій території, то можна вийти до найцікавішого. Silesian Museum. Здалеку, їдучи по головній дорозі, не одразу зрозуміло, що там таке – якісь чудернацькі скляні прямокутники та старі будівлі промислового минулого.
Але підійшовши ближче, одразу зацікавлюєшся кожною дрібничкою на цій території. Під ногами космічні рослини, збоків скялні будівлі – порожні всередині. Навколо просторо та геометрично.
Все цікаво і притягує погляд. Спочатку ми походили по всій території. Зрідка траплялися якісь перехожі і фотографувалася та сама весільна пара, яка, проти вітру і холоду витримувала фотосесію.
Побачили вхід до музею, зайшовши в середину, потрапили в білий простір – просторий аж занадто.
Спускаючись довгими сходами униз, можна натрапити до лівого крила, де розташована невелика бібліотека, маленька кав’ярня та сувенірна крамниця. В протилежному боці знаходиться вхід до виставкових кімнат. Там представлена культура Польщі до війни, після війни і ще подібне. Нам це виявилося не цікавим, тоді ми пішли довгим світлим лабіринтом до головного холу цієї будівлі.
Там в той час виставлявся один великий витвір польського митця. Дерев’яний будинок на три чи чотири поверхи, ззовні покритий блакитною фарбою, а всередині потаємна висока кімната без дверей, лише з малими віконціями і без стелі – вся в оранжевих фарбах.
Нам це мистецтво пасувало до курток, тому зробили кілька кадрів. А далі знову світлими лабіринтами вийшли назовні. 
В музеї ми дізналися, що можна підійнятися на верхівку вежі обсерваторії, одразу придбали квитки (в музеї) по 5 злотих. Ввічливий охоронець підняв нас на ліфті. З верхньої точки відкривається все як на долоні. Можна роздивитися футуристичну територію всього музею і все, що поза ним.
Цей музей є другою та сучасною версією музею про край, в якому розташований Катовіце, тобто народознавчий. Такі музеї зазвичай настільки нудні в наших думках, що відвідувати їх ніколи б не стали. Але те, як і на чому зробили цей, варте візиту. Проте на самі музейні історичні експонати ми таки не пішли). Музей розташували на колишній території вугільної шахти. Старі будівлі руйнувати не стали, а навпаки відреставрували і поєднали в одне спільне середовище. Серце музею знаходиться 14 м під землею – у виставкових залах зберігаються найдорожчі скарби зі всього краю, в якому знаходиться Катовіце. А ці скляні прямокутники є стелею приміщень, так до них потряпляє природнє світло.
Ті будівлі, які з цегли – є відреставрованими і чудово доповнюють скляні. В одній такій, де в часи видобування вугілля було машинне відділення, міститься ресторан, в який можна зайти підземним входом (з музею) або ж звичайним з надвору. Ззовні ресторан виглядає дуже цікавим, адже великі арочні вікна високо від підлоги навіюють відчуття чогось гарного. Тільки відкритий він з 12:00 дня, а ми були раніше.
Ще не всі старі будівлі дочекалися своєї реконструкції і не всі приміщення є доступними для відвідувачів, багато з них – адміністративні. Але на території можна гуляти будь-де.
У 1999 році вугільна шахта припинила свою діяльність. В 2006 році був конкурс на проект музею, у 2007 переможцем стало австрійське бюро Riegler Riewe, яке й запропонувало таку цікаву думку про заглиблення на 14 м. А в 2015 році комплекс із 7-ми будівель, 4-ри з яких над землею, а три – під землею, офіційно вдкрили.
Ми дістали море естетичного задоволення, тому рекомендуємо це місце як будете їхати повз Катовіце. 
А ще поснідали в не менш приємному закладі, який називається Coffe Synergia dobre miesce.
Кав’ярні – це не тільки попити каву та перекусити. Поляки теж роділяють нашу особисту любов, щоб проводити час в таких середовищах для роботи та зустрічей. Того ранку майже за усіма столиками люди снідали, а опісля проводили бізнес-зустрічі чи працювали. А такі середовища надихають і підштовхують до нових думок, особливо креативних.
На вікенд до Польщі – Жешув, Ланцут, Красічин
Топ-місця Балкан, які варто відвідати
5 місяців подорожі по Балканах на автомобілі: як це можливо та цікаві факти
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
