5 місяців подорожі по Балканах на автомобілі: як це можливо та цікаві факти 
Наша перша довготривала подорож тривала 150 днів – це п’ять місяців. У багатьох виникає питання: як з Шенген візою можна так довго бути за кордоном? Пояснюємо: в Шенген зоні ми майже не були, всього лиш 28 днів. Всі інші країни для нас були безвізові.
Детальніше по кожній з 12-ти країн: Польща, Угорщина, Словаччина – це країни в Євросоюзі і в Шенген зоні, в яких ми затримувалися на кілька днів. Далі Хорватія – це країна в Єврозоні, але ще не входить до Шенгену, власники будь-якої довготривалої Шенген візи можуть перебувати в Хорватії максимум 90 днів, при тому, що дні для Шенгену не рахуються. Чорногорія – безвізова країна на 2 чи 3 місяці. Албанія – безвізова для українців з перебуванням до 90 днів. Греція – це Шенген зона, тут ми використали наш польський Шенген. Далі Туреччина – безвізова на 60 днів. Болгарія входить в Євросоюз, але не є в Шенген зоні, і власники Шенген візи можуть перебувати в країні до 90 днів (як і в Хорватії), для тих хто не має Шенген візи потрібно робити болгарську. Македонія – країна, в якій українці можуть перебувати до 90 днів. Косово – потрібно обов’язково мати Шенген візу для в’їзду, хоча ця напіввизнана країна не входить до Євросоюзу чи Шенген зони. Боснія та Герцеговина – безвізова на 30 днів. Сербія – також безвізова країна з лімітом на перебування до 30 днів. І останньою ми відвідали Румунію – країна в Євросоюзі, але не в Шенген зоні, тож власникам Шенген візи дозволено перебувати до 90 днів. Ось так ми без ніяких порушень перебували в усіх цих країнах. Могли б навіть ще більше, використовуючи ліміти кожної країни до останнього 🙂 Тому, перед поїздкою в будь-яку країну читайте на офіційному сайті двосторонні угоди між країнами. Обов’язково дивіться на дату закону чи статті, адже умови можуть змінюватися час від часу. 
Подорож на власному авто для нас – це найкращий та найзручніший спосіб. Авто нове, тому ми не хвилюємося за якісь технічні негаразди. За п’ять місяців ми проїхали 11500 км. Абсолютно комфортно, помаленьку. Адже в нас метою було дослідження країн, і в день між містами долали відстані не більше 200-250 км. Лиш два рази ми проїхали по 400-500 км, бо вирішили повернутися на море в Албанію, але користувалися автобанами і були задоволені від дороги. Тому подорожувати на авто нам нескладно і комфортно. 
Ми орієнтувалися проїхати 10000 км перед тим як повернемося додому і саме в той час лічильник мав вибити 15000 км і 1 рік, як потрібно було змінити масло. Але 10000 км наїздили швидше і, перебуваючи в Белграді, скористувалися послугами автосервісу від Volkswagen, який був розташований одразу за кілька кроків від нашого помешкання. Тож, здавши машинку, за 2 год. отримали її назад як новеньку ) По ціні вийшло так само як би й в Україні в Алексі.
А ще ми виїхали з України на зимових шинах. За два тижні вони нам стали не потрібні, бо ми поїхали в тепліші краї. Проте, ще півтора місяця їздили на них, а потім в Чорногорії почали вирішувати питання продажу старих і купівлі нових. Старі ніхто купувати не хотів, тож ми думали як їх передати в Україну (бо викидати зовсім не хотілося) – а це виходило дорожче, ніж самі колеса. А потім придумали залишити їх в Которі в будиночку у власників, в яких ми жили. В них місця було вдосталь у коморі, тож домовилися повернутися за ними через два місяці. Їздили в різні шиномантажі і розвідували ціни на колеса та заміну. В Которі виявилося в загальній сумі набагато дорожче, ніж в сусідньому Тіваті. Поїхали купувати і замінювати туди. І вже в Албанію вирушили на новій літній резині. Для нас це було цікавою пригодою. Рівно за два місяці ми заїхали в Котор, по дорозі в Боснію та Герцеговину, і забрали колеса. Думали, що будуть багато місця займати, але все гарно і компактно помістилося. Проїхали з ними 5 кордонів, в тому числі і український. Ніхто нічого не питав, а ми готували показувати чеки )
Є класна програма на iphone: Withings, яка щодня рахує скільки кроків власник телефону робить і переводить в км. Тож, можна слідкувати за собою і досягати поставленої мети. Тому ми точно знаємо скільки находили ніжками) Втім, ми поставили цю програму не з самого початку подорожі, а приблизно за місяць, тому вийшло навіть більше, ніж 400 км за п’ять місяців. 
За нашу довгу подорож Балканами ми отримали різний досвід з ночівлею. Всього вийшло 34 платних помешкань. Двічі випадковий каучсерфінг. І 14 ночей в спальниках в машинці. А тепер трішки по кожному з випадків. 
Про оренду апартаментів ми писали в пораді №1 і №2. Майже у всіх випадках ми бронювали через airbnb. В низький сезон, наприклад, в Спліті ми через цей сайт знайшли власника і домовилися про зустріч, і вже вживу вирішили питання з ним про знижку, бо хотіли жити довгий період.
Так само в Будві та Которі, там майже на кожному будиночку висить оголошення про оренду. Позаходили в кілька і називали свою ціну. В Которі було багато гордих) – навіть в квітні ставили ціну 40 євро, але пошукавши трішки, ми знайшли приємних власників, які здавали будиночок поруч і погодилися на нашу ціну в 20 євро. Тож, при можливості (якщо не соромитесь чи не боїтесь ходити шукати власників; а також при умові низького туристично сезону) ми радимо шукати житло самому.
Якщо не має вільних апартаментів на сайті airbnb, тоді ми шукаємо private room на цьому ж сайті. Або якщо місто не популярне і люди не знають, що можна здавати помешкання через цей сайт, тоді ми шукаємо на booking, в крайньому випадку готелі-мотелі мають бути в місті. На букінгу вказавши в пошуку: апартаменти – все рівно на 97% це будуть не повноцінні апартаменти: наприклад, без плити (з мікрохвильовою піччю в кращому випадку). В нашому випадку такі умови не влаштовують, хіба що на одну ніч. Адже ми готуємо попоїсти самі, обов’язково щось варимо.
Приїхавши в містечко Бар, що в Чорногорії ми не мали заброньованого житла. Їдучи по вузенькій вулиці ми зустріли подружжя з Білорусії, коли розминалися машинами. Вони з радістю з нами побалакали і запропонували заночувати у них. Адже досвід приймання гостей з різних країн в них вже великий, люблять спілкуватися. В них свій будиночок і 5 діток. Ось так випадково в нас вийшло скористуватися couchsurfing. А ще одного разу було сплановано, ми попросилися заночувати в Кракові, ще напочатку подорожі, у наших наречених, яким фотографували весілля 🙂
За всю мандрівку ми завжди мали хороший і швидкий інтернет. Дивимося в умовах апартаментів і перевіряємо при заселенні. Один кумедний випадок нас чекав в Саранде – курорт в Албанії. Власники нам сказали: ” Інтернет є, але зараз сильні вітри і з острова Корфу ((Греція), що його видно з нашої тераси), не ловить сигнал”. Тож, нам доводилося тримати системний блок на терасі і прикривати його від дощів 🙂 І тільки в тому одному місці ловив wifi, а на телефоні і ноуті сигналу не було. Тиждень жили так)
І ще один досвід, який ми собі влаштували та й планували заздалегідь – це ночівля в машинці. Місця в ній достатньо і досить зручно, і ми змогли зробити максимум для себе – 14 ночей. Звичайно з перервами. Більше б не витримали, хіба при наступній подорожі ще спробуємо. Подумаєте, а як же це – ночувати в авто?
Ми ще в Україні купили собі хороші теплі спальники. Як виявилося це було дуже успішне капіталовкладення, завдяки якому (і не тільки) ми жодного разу не хворіли. В спальниках ми ночували навіть в апартаментах, адже в тих країнах, де ми жили на початках в холодний сезон опалення в хатах не має, є лише кондеціонери 🙂 А ми звикли до тепличних умов, тримали в себе вдома у Львові десь 22 градуси тепла. В спальниках ми провели чудові весняні холодні ночі (1,5 місяця).
А ще наші спальники з’єднюютьс докупи і утворюється один великий спальник на двох 🙂 Ночівлі в авто ми влаштовували не просто так. В деяких випадках справді не було ніяких будівель поряд. Наприклад, пляж Порто Катсікі чи гора Олімп. В деяких випадках ми знівельовували деякі витрати в еквіваленті оренди за житло. Загалом ночівлі в авто на природі: на березі моря, в горах залишили нам особливі спогади. З заходом сонця ми засинали, а на світанку прокидалися, а далі шукали заклад для сніданку та інтернету. Зовсім інше сприйняття всього відкривається.
Так прекрасно жити біля моря і бувати на берегах в інші пори року, ніж влітку. Звичайно, вода може бути холодною та, зрештою, повітря на вулиці теж може бути прохолодним і вітри сильні. Але відчуття зовсім інші, цікаві та приємні. Так, ще в лютому ми почали знайомитися з пляжами Хорватії. А потім переїхали до Чорногорії в Будву та Которську затоку. Коли ми приїхали до Албанії у квітні – вже було тепло, але купатися ще не наважувалися. В Греції ми почали сезон засмагання та купання, а це був травень місяць. Саме в Греції ми відвідали один з найкрутіших пляжів – Порто Катсікі. Потім ми їздили до Туреччини і Болгарії, але на пляжі в тих країнах не їздили. Далі повернулися до Албанії і влаштували собі тижневий відпочинок на пляжі в Хімаре.
З 12-ти країн ми відвідали приблизно 110 різних та цікавих місць. Якщо швиденько задати питання: Що найбільше запам’яталося?,- то відповідь буде така: Которська затока, Метеори, Албанська Рив’єра, променад в Салоніках, містечко Спліт, острів Паг, Стамбул, Скоп’є, Мостар, заклади в Белграді і останні найвражаючі місця були в Румунії – це траса Трансфагараш з дамбою Відрару, міста Брашов та Сібіу. 
Острови – це щось магічне. Першим нашим островом кілька років тому був канарський, що в Іспанії – Тенеріфе. А в подорожі по Балканах ми опинилися на двох в Хорватії – Паг та Брач. В Греції заїхали по перешийку на острів Лефкада. А в Туреччині ми плавали на Принцеві острови.
Ось така мандрівка зі спогадами та фотографіями, які ми занотували у цьому блозі. Сподіваємося передати наше натхнення іншим мандрівникам та показати життя в інших країнах. До наступної подорожі!
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
