Прогулянка іншим Стамбулом Захотілося нам піти в одну дивацьку кав’ярню з котами (стаття про заклади Стамбулу тут). Знаходиться вона далеко від туристичного центру, а саме в районі Fener (червоний кружечок на мапі). Подивилися по карті куди йти і почали свій маршрут від парку Gulhane. По кілометражу виходило багато, але для нас не проблема пройти 12-17 км в день по місту 🙂
Чому інший Стамбул – бо зазвичай за межами моста Галата та райоу Eminonu туристи не гуляють, там вештаються місцеві. 
В парку Gulhane ми трішки прогулялися і пішли в сторону, де тусуються місцеві стамбульці і не тільки.
Після парку трішки урбаністики.
Ось таким кадром з чайкою показуємо автовокзал Стамбулу на станції Eminonu. Який там рух твориться краще не бачити)
Тут трішки видно – скільки прапорців від політичних партій – стільки і автівок на дорогах.
Одразу за автобусною станцією простягається довга вулиця до моста імені Ататюрка (синій кружечок на мапі). Її ми не сфотографували, адже там живуть іммігранти. Просто обабіч проїжджої частини. Іммігрантів там сотні, всі дуже вільно себе почувать, наче вулиця – їхнє приватне помешкання. Діти бігають і показуют вибрики. Інші байдикують під парканами. Видовище лякаюче, ми йшли на заході сонця. Що там робиться як потемніє – невідомо, і вам не радимо там ходити. Мені вже не хотілося йти до котиків у кав’ярню, але Ростик провів нас через ту вулицю живими і зі всіма речима 🙂
Після моста імені Ататюрка починається довга лінія паркової берегової лінії.
Можна гуляти біля самісінької води, яка тут є значно ближче до рівня доріжок.
Зустріти ще один неймовірний захід сонця і споглядати інші краєвиди Стамбулу.
Цю набережну збудували не так і давно, всього лиш років 10 назад. Місцеві ще не призвичаїлися до культурного часупроведення. Якщо озиратися назад, а не дивитися на море, то на газонах буде лежати сміття. Виглядає знову ж хаотично, з дивними людьми, з рештками насіння біля лавочок. Нам казали, що туристи тут не ходять, але нічого страшного з ними не буде. Просто цей парк не є такий акуратний як Gulhane) Є багато сімей, які проводять вільний час, влаштовують пікніки, купують белик акмек на корабликах.
В кінці набережної ми перейшли дорогу та зайшли в мальовничий район, де нас чекали котики в кав’ярні NAFTALIN K.
Та спершу ми швиденько прогулялися кількома вуличками, бо такої архітектури ще не бачили в Стамбулі.
Тут все кольорове, трішки дивне, але чарівне.
Вже стемніло і ми завітали до кінцевої мети цієї прогулянки. Випили смачну турецьку каву і погладили кішок, думали більше буде – але вони пішли на прогулянку і ще не повернулися.
А далі ми сіли на автобус, одразу за 5 метрів від Naftalin K. Питалися водія чи їде він на ту станцію, що на потрібно, він сказав так. Але не вірте турецьким водіям. Зі всіх слів, що вони почують, знайдуть знайоме слово, наприклад, метро – і кивнуть, що зрозуміли. Тож, нас завезли не туди куди ми планували. Прийшлося сісти на метро, зупинка якого була трохи далі від нашого помешкання.
На цьому мості їздять лише поїзди з метро.
Сіли ми на космічний корабель та дісталися додому щасливі.
Нам буде цікаво почути Ваші думки в коментарі. А ще ми ведемо онлайн-журнал наших подорожей в Інстаграм, Вам має сподобатися!
P.S.: Хочете отримувати нові цікаві статті найпершими? Тоді підписуйтеся на блог і будемо тримати з Вами зв’язок!
